1 І сус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

Seis días antes de la pascua, Jesús fue a Betania, donde vivía Lázaro, el que había estado muerto y a quien Jesús había resucitado de los muertos.

2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Allí le ofrecieron una cena, y Marta servía, y Lázaro era uno de los que estaban sentados con él a la mesa.

3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

Entonces María tomó unos trescientos gramos de perfume de nardo puro, que era muy caro, y con él ungió los pies de Jesús, y con sus cabellos los enjugó. Y la casa se llenó con el olor del perfume.

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

Y dijo Judas Iscariote hijo de Simón, que era uno de sus discípulos y el que más tarde lo entregaría:

5 Ч ому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

«¿Por qué no se vendió este perfume por trescientos denarios, y se les dio a los pobres?»

6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

Pero no dijo esto porque se preocupara por los pobres, sino porque era un ladrón y, como tenía la bolsa, sustraía de lo que se echaba en ella.

7 І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

Entonces Jesús le dijo: «Déjala tranquila, que ha guardado esto para el día de mi sepultura.

8 Б о вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

A los pobres siempre los tendrán entre ustedes, pero a mí no siempre me tendrán.» El complot contra Lázaro

9 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

Una gran multitud de los judíos se enteró de que él estaba allí, así que vinieron, no solamente por causa de Jesús, sino también para ver a Lázaro, pues sabían que él lo había resucitado de los muertos.

10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

Pero los principales sacerdotes acordaron matar también a Lázaro,

11 б о багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

pues por causa de él muchos de los judíos se apartaban y creían en Jesús. La entrada triunfal en Jerusalén

12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

Al día siguiente, al oír que Jesús venía a Jerusalén, grandes multitudes que habían venido a la fiesta

13 т о взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

tomaron ramas de palmera y salieron a recibirlo. Y clamaban: «¡Hosanna! ¡Bendito el que viene en el nombre del Señor, el Rey de Israel!»

14 І сус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

Y Jesús halló un asno, y montó sobre él, como está escrito:

15 Н е бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

«No temas, hija de Sión; Aquí viene tu Rey, Montado sobre un pollino de asna.»

16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

Al principio, sus discípulos no comprendieron estas cosas; pero cuando Jesús fue glorificado, entonces se acordaron de que estas cosas estaban escritas acerca de él, y de que así le habían sucedido.

17 Т оді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

Y la gente que estaba con él daba testimonio de cómo ordenó a Lázaro salir del sepulcro y lo resucitó de los muertos.

18 Ч ерез це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

Por eso también la gente había venido a recibirlo, pues sabía que él había hecho esta señal.

19 Ф арисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

Pero los fariseos dijeron entre sí: «Como pueden ver, así no conseguiremos nada. ¡Todo el mundo se va tras él!» Unos griegos buscan a Jesús

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

Entre los que habían ido a la fiesta para adorar había algunos griegos.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

Éstos se acercaron a Felipe, que era de Betsaida de Galilea, y entre ruegos le dijeron: «Señor, quisiéramos ver a Jesús.»

22 І де Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

Felipe fue y se lo dijo a Andrés, y Andrés y Felipe se lo dijeron a Jesús.

23 І сус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

Jesús les dijo: «Ha llegado la hora de que el Hijo del Hombre sea glorificado.

24 П оправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

De cierto, de cierto les digo que, si el grano de trigo no cae en la tierra y muere, se queda solo; pero si muere, lleva mucho fruto.

25 Х то кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

El que ama su vida, la perderá; pero el que aborrece su vida en este mundo, la guardará para vida eterna.

26 Я к хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

Si alguno me sirve, sígame; donde yo esté, allí también estará mi servidor. Si alguno me sirve, mi Padre lo honrará. Jesús anuncia su muerte

27 З атривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

»Ahora mi alma está turbada. ¿Y acaso diré: “Padre, sálvame de esta hora”? ¡Si para esto he venido!

28 П рослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

Padre, ¡glorifica tu nombre!» En ese momento vino una voz del cielo: «Lo he glorificado, y volveré a glorificarlo.»

29 А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

La multitud que estaba allí, y que había oído la voz, decía que había sido un trueno. Pero otros decían: «Le ha hablado un ángel.»

30 І сус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

Jesús les dijo: «Esta voz no ha venido por mí, sino por ustedes.

31 Т епер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

Ahora es el juicio de este mundo; ahora será expulsado el príncipe de este mundo.

32 І , як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

Y cuando yo sea levantado de la tierra, atraeré a todos a mí mismo.»

33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

Con esto Jesús daba a entender de qué muerte iba a morir.

34 А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

Pero la gente le respondió: «Nosotros hemos oído que, según la ley, el Cristo permanece para siempre. Entonces, ¿cómo puedes decir que es necesario que el Hijo del Hombre sea levantado? ¿Quién es este Hijo del Hombre?»

35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

Jesús les dijo: «Por un poco más de tiempo la luz está entre ustedes; mientras tengan luz, caminen, para que no los sorprendan las tinieblas; porque el que anda en tinieblas no sabe por dónde va.

36 А ж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

Mientras tengan la luz, crean en la luz, para que sean hijos de la luz.» Incredulidad de los judíos Dicho esto, Jesús se fue y se ocultó de ellos.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

Y a pesar de que había hecho tantas señales ante ellos, no creían en él;

38 щ об справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

para que se cumpliera la palabra del profeta Isaías, que dijo: «Señor, ¿quién ha creído a nuestro anuncio? ¿Y a quién se ha revelado el brazo del Señor?»

39 Т ому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

Por esto no podían creer, pues Isaías también dijo:

40 З асліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

«Cegó los ojos de ellos, y endureció su corazón; Para que no vean con los ojos, y entiendan con el corazón, Y se conviertan, y yo los sane.»

41 Ц е Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

Isaías dijo esto cuando vio su gloria y habló acerca de él.

42 П роте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

Con todo eso, muchos creyeron en él, incluso algunos de los gobernantes; pero por causa de los fariseos no lo confesaban, para no ser expulsados de la sinagoga.

43 Б о любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

Y es que amaban más la gloria de los hombres que la gloria de Dios. Las palabras de Jesús juzgarán a los hombres

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

Jesús clamó y dijo: «El que cree en mí, no cree en mí sino en el que me envió;

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

y el que me ve, ve al que me envió.

46 Я , Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

Yo soy la luz, y he venido al mundo para que todo aquel que cree en mí no permanezca en tinieblas.

47 К оли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

Al que oye mis palabras, y no las obedece, no lo juzgo; porque no he venido a juzgar al mundo, sino a salvar al mundo.

48 Х то цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

El que me rechaza, y no recibe mis palabras, tiene quien lo juzgue, y es la palabra que he hablado; ella lo juzgará en el día final.

49 Б о від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

Porque yo no he hablado por mi propia cuenta; el Padre, que me envió, me dio también el mandamiento de lo que debo decir y de lo que debo hablar.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

Y sé que su mandamiento es vida eterna. Por lo tanto, lo que yo hablo, lo hablo como el Padre me lo ha dicho.»