1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Después de eso, Job habló y maldijo el día de su nacimiento.

2 І Йов заговорив та й сказав:

Y dijo:

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

«Que perezca el día en que me concibieron, y la noche en que dijeron: “¡Ya nació un varón!”

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Que se oscurezca ese día, y que Dios en lo alto no lo tome en cuenta. Que ese día el sol deje de brillar,

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

y las tinieblas de muerte lo oscurezcan. Que lo envuelva un manto de oscuridad y lo deje como un día horrible y bochornoso.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Que sea esa noche todo oscuridad; que nadie la cuente entre los días del año; ¡que no sea incluida en ninguno de los meses!

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Que sea contada como una noche estéril, en la que nadie emitió un solo grito de alegría.

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Que maldigan esa noche los que conjuran al mar, los que saben despertar al furioso Leviatán.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Que no brillen las estrellas en el alba, ni llegue nunca la esperada luz; ¡que no se vea la luz de la mañana!

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

»¿Por qué no fue cegado el vientre de mi madre? ¿Por qué no se escondió de mis ojos la miseria?

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

¿Por qué no morí dentro de su vientre, o al momento mismo de nacer?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

¿Por qué me recibió entre sus rodillas? ¿Por qué me amamantó en su pecho?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

¡Ahora estaría yo tranquilo y en reposo! ¡Estaría disfrutando de un sueño sosegado!

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Descansaría entre reyes y ministros, cuyos monumentos hoy están en ruinas;

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

¡estaría entre poderosos gobernantes, que llenaban de oro y plata sus palacios!

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

»¿Por qué no me trataron como a un abortivo, y me enterraron para nunca ver la luz?

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

En la tumba los malvados no perturban; allí descansan los cansados de vivir;

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

allí reposan de sus penas los cautivos, pues no escuchan más la voz del capataz;

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

allí los niños y los viejos son iguales, y el esclavo se libera de su amo.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

»¿Por qué llega a ver la luz el que trabaja, y se deja vivir al de espíritu amargado?

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Esperan la muerte, y ésta no llega, aunque la anhelan más que al oro,

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

¡pero cuán grande es su alegría cuando al fin encuentran el sepulcro!

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

»¿Para qué vivir en un camino incierto, Donde Dios te cierra el paso?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

¡Mi pan lo ingiero entre suspiros, y entre lágrimas que corren como el agua!

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Me ha sobrevenido un temor espantoso; lo que más temía, me ha sucedido.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

No encuentro paz ni reposo; vivo intranquilo y en constante turbación.»