1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

After this opened Job his mouth, and cursed his day.

2 І Йов заговорив та й сказав:

And Job spake, and said,

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Let the day perish wherein I was born, and the night in which it was said, There is a man child conceived.

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Let that day be darkness; let not God regard it from above, neither let the light shine upon it.

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let darkness and the shadow of death stain it; let a cloud dwell upon it; let the blackness of the day terrify it.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

As for that night, let darkness seize upon it; let it not be joined unto the days of the year, let it not come into the number of the months.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Lo, let that night be solitary, let no joyful voice come therein.

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let them curse it that curse the day, who are ready to raise up their mourning.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the stars of the twilight thereof be dark; let it look for light, but have none; neither let it see the dawning of the day:

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Because it shut not up the doors of my mother's womb, nor hid sorrow from mine eyes.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Why died I not from the womb? why did I not give up the ghost when I came out of the belly?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Why did the knees prevent me? or why the breasts that I should suck?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For now should I have lain still and been quiet, I should have slept: then had I been at rest,

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

With kings and counsellors of the earth, which build desolate places for themselves;

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Or with princes that had gold, who filled their houses with silver:

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Or as an hidden untimely birth I had not been; as infants which never saw light.

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the wicked cease from troubling; and there the weary be at rest.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

There the prisoners rest together; they hear not the voice of the oppressor.

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

The small and great are there; and the servant is free from his master.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Wherefore is light given to him that is in misery, and life unto the bitter in soul;

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Which long for death, but it cometh not; and dig for it more than for hid treasures;

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Which rejoice exceedingly, and are glad, when they can find the grave?

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Why is light given to a man whose way is hid, and whom God hath hedged in?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For my sighing cometh before I eat, and my roarings are poured out like the waters.

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

For the thing which I greatly feared is come upon me, and that which I was afraid of is come unto me.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I was not in safety, neither had I rest, neither was I quiet; yet trouble came.