1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

But now they that are younger than I have me in derision, whose fathers I would have disdained to have set with the dogs of my flock.

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Yea, whereto might the strength of their hands profit me, in whom old age was perished?

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

For want and famine they were solitary; fleeing into the wilderness in former time desolate and waste.

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Who cut up mallows by the bushes, and juniper roots for their meat.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

They were driven forth from among men, (they cried after them as after a thief;)

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

To dwell in the cliffs of the valleys, in caves of the earth, and in the rocks.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Among the bushes they brayed; under the nettles they were gathered together.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

They were children of fools, yea, children of base men: they were viler than the earth.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

And now am I their song, yea, I am their byword.

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

They abhor me, they flee far from me, and spare not to spit in my face.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Because he hath loosed my cord, and afflicted me, they have also let loose the bridle before me.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Upon my right hand rise the youth; they push away my feet, and they raise up against me the ways of their destruction.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They mar my path, they set forward my calamity, they have no helper.

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

They came upon me as a wide breaking in of waters: in the desolation they rolled themselves upon me.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Terrors are turned upon me: they pursue my soul as the wind: and my welfare passeth away as a cloud.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

And now my soul is poured out upon me; the days of affliction have taken hold upon me.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

My bones are pierced in me in the night season: and my sinews take no rest.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

By the great force of my disease is my garment changed: it bindeth me about as the collar of my coat.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

He hath cast me into the mire, and I am become like dust and ashes.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

I cry unto thee, and thou dost not hear me: I stand up, and thou regardest me not.

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Thou art become cruel to me: with thy strong hand thou opposest thyself against me.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Thou liftest me up to the wind; thou causest me to ride upon it, and dissolvest my substance.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

For I know that thou wilt bring me to death, and to the house appointed for all living.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Howbeit he will not stretch out his hand to the grave, though they cry in his destruction.

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Did not I weep for him that was in trouble? was not my soul grieved for the poor?

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

When I looked for good, then evil came unto me: and when I waited for light, there came darkness.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

My bowels boiled, and rested not: the days of affliction prevented me.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

I went mourning without the sun: I stood up, and I cried in the congregation.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

I am a brother to dragons, and a companion to owls.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My skin is black upon me, and my bones are burned with heat.

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

My harp also is turned to mourning, and my organ into the voice of them that weep.