1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

“But now those who are younger than I make fun of me. I thought so little of their fathers that I did not want them with my sheep dogs.

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Yes, what good could I get from the strength of their hands? Their strength was gone.

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Their bodies are thin and in need of food. At night they bite the dry ground in the waste land.

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

They pick plants that taste of salt among the bushes. And they eat the root of the broom bush.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

They are driven away from people. Men call out against them as if they were robbers.

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

So they live in valleys made by floods, in caves of the earth and of the rocks.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Among the bushes they cry out. They gather together under the thistles.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

They are fools and they have no name. They have been driven out of the land.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

“Now they make fun of me in song. They laugh at me.

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

They hate me and keep away from me, but they spit in my face.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Because God has made the string of my bow loose and has troubled me, they have thrown off their respect for me.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Their bad group comes to my right. They push me away and trip my feet, and make ways to destroy me.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They break up my path. They make trouble for me, and no one stops them.

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

They come as if through a wide hole in the wall, and roll on with much noise.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Fears come upon me. They go after my honor like the wind. And my well-being has passed away like a cloud.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

“Now my soul is poured out within me. Days of trouble have taken hold of me.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Night cuts into my bones with pain. The pain keeps on and takes no rest.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

My clothing is torn by a strong power. It pulls against me like the top of my coat.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

God has thrown me into the mud, and I have become like dust and ashes.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

I cry out to You for help, but You do not answer me. I stand up, and You turn away from me.

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

You work against me. With the power of Your hand you make it hard for me.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

You lift me up to the wind and make it carry me. You throw me around in the storm.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

For I know that You will bring me to death, to the place for all the living.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

“Yet does not one in a destroyed place put out his hand, and in his trouble cry out for help?

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Have I not cried for the one whose life is hard? Was not my soul filled with sorrow for the poor?

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

When I expected good, then trouble came. When I waited for light, darkness came.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

My heart is troubled and does not rest. Days of trouble are before me.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

I go about full of sorrow without comfort. I stand up where the people are gathered and cry out for help.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

I have become a brother to wild dogs, and a friend of ostriches.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My skin becomes black and falls from me. My bones burn because I am sick.

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

So my harp is turned to sorrow, and my horn to the sound of crying.