1 О тож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!

Since we have these great promises, dear friends, let us turn away from every sin of the body or of the spirit. Let us honor God with love and fear by giving ourselves to Him in every way. His Love for the Corinthians

2 Д айте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

Receive us into your hearts. We have done no wrong to anyone. We have not led anyone in the wrong way. We have not used anyone for our good.

3 Г оворю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

I do not say this to tell you that you are wrong. As I have said before, you have a place in our hearts and always will. If we live or die, we will be together.

4 У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

I trust you and am proud of you. You give me much comfort and joy even when I suffer.

5 Б о коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.

When we arrived in the country of Macedonia, we had no rest. We had all kinds of trouble. There was fighting all around us. Our hearts were afraid.

6 А ле Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

But God gives comfort to those whose hearts are heavy. He gave us comfort when Titus came.

7 і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

Not only did his coming comfort us, but the comfort you had given him made me happy also. He told us how much you wanted to see us. He said that you were sad because of my trouble and that you wanted to help me. This made me happy.

8 К оли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

I am not sorry now if my letter made you sad. I know it made you sad, but it was only for awhile.

9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

I am happy now. It is not because you were hurt by my letter, but because it turned you from sin to God. God used it and you were not hurt by what we did.

10 Б о смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.

The sorrow that God uses makes people sorry for their sin and leads them to turn from sin so they can be saved from the punishment of sin. We should be happy for that kind of sorrow, but the sorrow of this world brings death.

11 Б о ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

See how this sorrow God allowed you to have has worked in you. You had a desire to be free of that sin I wrote about. You were angry about it. You were afraid. You wanted to do something about it. In every way you did what you could to make it right.

12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

I sent this. It was not written only because of the man who did the wrong or because of the one who suffered.

13 Т ому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.

All this has given us comfort. More than this, we are happy for the joy Titus has. His spirit has been made stronger by all of you.

14 Б о коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!

I told him how proud I was of you. You did not make me ashamed. What we said to Titus proved to be true.

15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.

He loves you all the more. He remembers how all of you were ready to obey and how you respected him.

16 О тож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!

I am happy that I can have complete trust in you.