1 О дного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.

One day Jonathan the son of Saul said to the young man who was carrying his battle-clothes, “Come, let us go over to the place where the Philistine soldiers are on the other side.” But he did not tell his father.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

Saul was staying beside Gibeah under the pomegranate tree in Migron. There were about 600 men with him,

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

and Ahijah the son of Ahitub, Ichabod’s brother, the son of Phinehas, the son of Eli, the religious leader of the Lord at Shiloh, wearing the linen vest. And the people did not know Jonathan had gone.

4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

Between the passes where Jonathan went to cross over to the Philistine soldiers, there was a sharp rock on the one side, and a sharp rock on the other side. The name of one was Bozez. The name of the other was Seneh.

5 О дин зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.

One rock stood on the north in front of Michmash. The other stood on the south in front of Geba.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.

Jonathan said to the young man who was carrying his battle-clothes, “Come, let us go over to the place where the soldiers are who have not gone through the religious act of the Jews. It may be that the Lord will work for us, for there is nothing to keep the Lord from saving by many or by few.”

7 І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

The young man who was carrying his battle-clothes said to him, “Do all that is in your mind. I am with you in whatever you think to do.”

8 І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

Jonathan said, “We will cross over to the men and show ourselves to them.

9 Я кщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.

If they say to us, ‘Wait until we come to you,’ then we will stand still in our place and not go up to them.

10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.

But if they say, ‘Come up to us,’ then we will go up. For the Lord has given them into our hands. This will be the special thing for us to see.”

11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.

So both of them showed themselves to the Philistine soldiers. The Philistines said, “See, Hebrews are coming out of the holes where they have hidden themselves.”

12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!

The soldiers of that place said to Jonathan and the one who was carrying his battle-clothes, “Come up to us and we will tell you something.” Jonathan said to the one who was carrying his battle-clothes, “Come up after me. For the Lord has given them into the hands of Israel.”

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

Then Jonathan went up the hill on his hands and feet, with the one who was carrying his battle-clothes behind him. The soldiers fell in front of Jonathan. The young man, who was carrying his battle-clothes after him, killed them.

14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

In that first killing done by Jonathan and the man who carried his battle-clothes, about twenty men fell dead within a small piece of land.

15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

There was fear among the Philistines, in the field, and among all the people. Even the soldiers shook with fear. And the earth shook, so there was much fear.

16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.

Saul’s men who were watching in Gibeah of Benjamin looked and saw the people running away. They went here and there.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

Saul said to the people who were with him, “Number them, and see who has left us.” When they numbered, they found that Jonathan and the young man who carried his battle-clothes were not there.

18 І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

Saul said to Ahijah, “Bring the special box of God here.” For the special box of God was with the people of Israel at that time.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!

While Saul talked to the religious leader, the noise of the Philistines became louder. So Saul said to the religious leader, “Take your hand away.”

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!

Then Saul and all the people with him gathered together and went into the battle. Every man’s sword was against the man next to him. It was as if no one knew what to do.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.

The Hebrews, who had been with the Philistines and had gone up with them among the tents returned. They returned to be with the Israelites who were with Saul and Jonathan.

22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.

When all the men of Israel who had hidden themselves in the hill country of Ephraim heard that the Philistines had run away, they ran after them in the battle.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

So the Lord saved Israel that day. And the battle spread farther than Beth-aven.

24 Т а ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.

Now the men of Israel were troubled that day. For Saul made a promise and said to the people, “Cursed will be the man who eats food before evening and before I have punished those who fight against me.” So none of the people tasted any food.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.

And all the people came among the trees, and there was honey on the ground.

26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.

The people went among the trees and saw honey flowing, but no man tasted it. For the people were afraid of Saul’s promise.

27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!

But Jonathan had not heard his father make the promise to the people. So he put the stick that was in his hand into the honeycomb. Then he put it to his mouth, and his eyes became bright.

28 А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.

One of the men told him, “Your father put the people under a promise, saying, ‘Cursed will be the man who eats food today.’” The people were tired and weak.

29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.

Jonathan said, “My father has troubled the land. See how my eyes have become bright because I tasted a little of this honey.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?

How much better it would be if the men had been free to eat today of the food that had belonged to those who fought against them! For not many Philistines have been killed.”

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

They killed the Philistines that day from Michmash to Aijalon. And the people were very tired and weak.

32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

The people rushed upon the things that had belonged to the Philistines. They took sheep and cattle and calves, and killed them on the ground. And the people ate them with the blood.

33 І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.

Then Saul was told, “See, the people are sinning against the Lord by eating meat with the blood in it.” And Saul said, “You have not been faithful. Roll a big stone to me here.”

34 І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

And he said, “Divide yourselves among the people and say to them, ‘Each one of you bring me his bull or his sheep, and kill it here and eat. Do not sin against the Lord by eating with the blood.’” So every one of the people brought his bull with him that night, and killed it there.

35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

And Saul built an altar to the Lord. It was the first altar that he built to the Lord.

36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!

Then Saul said, “Let us go down to the Philistines during the night and take until morning what belongs to them. Let us not leave a man of them alive.” They said, “Do whatever you think is best.” So the religious leader said, “Let us ask of God here.”

37 І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.

So Saul asked God, “Should I go down to the Philistines? Will You give them into the hand of Israel?” But God did not answer him that day.

38 І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.

Saul said, “Come here, all you leaders of the people. Look and see how this sin has happened today.

39 Б о як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

For as the Lord lives Who saves Israel, even if it is in Jonathan my son, he will die for sure.” But not one of all the people answered him.

40 І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!

Then Saul said to all Israel, “You will be on one side and I and my son Jonathan will be on the other side.” And the people said to Saul, “Do what you think is best.”

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.

So Saul said to the Lord, the God of Israel, “May the right name be drawn.” And the names of Saul and Jonathan were drawn, and the people went free.

42 І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.

Then Saul said, “Draw names between me and my son Jonathan.” And Jonathan’s name was drawn.

43 І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!

Saul said to Jonathan, “Tell me what you have done.” So Jonathan told him, “I tasted a little honey with the end of the stick that was in my hand. Here I am. I must die.”

44 І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!

Saul said, “May God do this to me and more also, for you will die for sure, Jonathan.”

45 А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.

But the people said to Saul, “Must Jonathan die, who has saved all these people of Israel? Far from it! As the Lord lives, not one hair of his head will fall to the ground. For he has worked with God this day.” So the people saved Jonathan and he did not die.

46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

Then Saul stopped going after the Philistines, and the Philistines went to their own place. Saul’s Family

47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.

When Saul had become king over Israel, he fought against all those around him who hated him. He fought against Moab, the Ammonites, Edom, the kings of Zobah, and the Philistines. He punished them in every way he turned.

48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

He acted with strength of heart and destroyed the Amalekites. He saved Israel from those who came to rob them.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

Now the sons of Saul were Jonathan, Ishvi and Malchishua. And he had two daughters. The name of the first-born was Merab, and the name of the younger one was Michal.

50 А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

The name of Saul’s wife was Ahinoam the daughter of Ahimaaz. The name of the captain of his army was Abner the son of Ner, the brother of Saul’s father.

51 А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.

Kish was the father of Saul. And Abner’s father Ner was the son of Abiel.

52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

There was fighting against the Philistines all of Saul’s life. When Saul saw any strong man, or any man with strength of heart, he would have the man join him.