1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

The Lord said to Moses in the plains of Moab by the Jordan near Jericho,

2 Н акажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.

“Tell the people of Israel to give the Levites cities to live in from the land they receive. And give the Levites fields around the cities.

3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

The cities will be theirs to live in. Their fields will be for their cattle and flocks and for all their animals.

4 А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо.

The fields you give the Levites should be around the cities, from the city walls out 500 long steps.

5 І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.

And you should number 1, 000 long steps from the city on the east side, on the south side, on the west side, and on the north side, with the city in the center. These fields around the cities will belong to them for their animals.

6 А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста.

The cities you give the Levites will be the six cities where people can go to be safe. They will be where a man may run to if he has killed another person. And give them forty-two other cities, added to these.

7 У сі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.

Give forty-eight cities in all to the Levites, together with their fields.

8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.

Take more cities from the larger families of Israel to give to the Levites. And take less cities from the smaller families. Each should give some of its cities to the Levites by how much land is received.” The Cities to Be a Safe Place

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Then the Lord said to Moses,

10 П ромовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,

“Say to the people of Israel, ‘When you cross the Jordan into the land of Canaan,

11 т о виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

choose which cities are to be the ones where you can run to be safe. The man who has killed a person without meaning to may run there.

12 І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

The cities will be a safe place for you from the one who wants to punish you. So the one who has killed a person may not die until the people decide if he is guilty or not.

13 А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас.

The cities you give will be your six cities where you can go to be safe.

14 Т ри місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища.

Give three cities on the east side of the Jordan and three cities in the land of Canaan. They will be the cities where you can go to be safe.

15 Ц і шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.

These six cities will be safe places for the people of Israel and for the stranger and for the one who visits them. Anyone who kills a person without meaning to may run there.

16 А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

‘But if he killed him with an iron object, then he is guilty. For sure the killer will be put to death.

17 А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

If he knocked him down with a stone so that he died, he is guilty. For sure the killer will be put to death.

18 А бо вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.

Or if he hit him with a piece of wood in his hand so that he died, he is guilty. For sure the killer will be put to death.

19 М есник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

The man who wants to punish him for the killing will put the killer to death. He will put him to death when he meets him.

20 А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

If the killer has pushed him because he hated him, or has thrown something at him after waiting for him, and because of this he died,

21 а бо з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

or if he hit him down with his hand because he hated him and killed him, for sure the one who killed him must be put to death. He is guilty. The man who wants to punish him for the killing will put him to death when he meets him.

22 А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям,

‘But if he pushed him without planning to and without hating him, or threw something at him without having waited for him,

23 а бо якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

or he threw a stone without seeing him, killing him without hating him or meaning to hurt him,

24 т о розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.

then the people will decide by these Laws between the killer and the one who wants to punish him.

25 І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.

The people will save the killer from the man who wants to punish him. And they will return him to his city where he had gone to be safe. He will live in it until the death of the head religious leader who was set apart with the holy oil.

26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,

But if the man who killed another person at sometime goes outside his city where he went to be safe,

27 і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!

then the man who wants to punish him will not be guilty of blood if he finds him outside the safe city and kills him.

28 Б о він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.

Because the man should have stayed in his city to be safe until the death of the head religious leader. But after the head religious leader dies, the man who killed another person may return to his own land.

29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

‘These things will be a Law to you and to all your children-to-come in all your homes.

30 К оли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.

If anyone kills a person, the killer must be put to death by what is told by those who saw the killing. But no person may be put to death because of what one person says.

31 І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

You must not take pay to save the life of a killer who is guilty of death. But he must be put to death.

32 І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.

You must not take pay for him who has run to his city to be safe, so that he may return to live in the land before the death of the religious leader.

33 І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

You must not make the land where you live unclean. The land is not holy when people are killed. And only the blood of him who is guilty can pay to make the land free from the blood that has fallen on it.

34 І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!

Do not make the land where you live unclean, in the place where I live. For I the Lord am living among the people of Israel.’”