1 І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана.

Then David said, “Is there anyone left of the family of Saul, to whom I may show kindness because of Jonathan?”

2 А при Сауловім домі був раб, а ім'я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій!

Now there was a servant in Saul’s house whose name was Ziba. They called him to David, and the king said to him, “Are you Ziba?” And he said, “I am your servant.”

3 І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги.

The king said, “Is there not still someone of the family of Saul to whom I may show the kindness of God?” And Ziba said to the king, “There is still a son of Jonathan who cannot walk because of his feet.”

4 І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.

So the king said to him, “Where is he?” Ziba answered the king, “See, he is in the family of Machir the son of Ammiel in Lo-debar.”

5 І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару.

Then King David sent men to bring him from the family of Machir the son of Ammiel, from Lo-debar.

6 І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб!

Mephibosheth the son of Saul’s son Jonathan came to David and fell on his face to the ground in respect. David said, “Mephibosheth.” And he answered, “Here is your servant!”

7 І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі.

David said to him, “Do not be afraid. For I will be sure to show kindness to you because of your father Jonathan. I will return to you all the land of your grandfather Saul. And you will eat at my table always.”

8 А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?

Again Mephibosheth put his face to the ground and said, “Who am I? Why should you care for a dead dog like me?”

9 А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана.

Then the king called Saul’s servant Ziba and said to him, “I have given to your owner’s grandson all that belonged to Saul and his family.

10 І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів.

You and your sons and your servants will grow food on the land for him. You will bring in the food so your owner’s grandson may eat. But Mephibosheth your owner’s grandson will always eat at my table.” Now Ziba had fifteen sons and twenty servants.

11 І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів.

Then Ziba said to the king, “Your servant will do all that my lord the king tells your servant to do.” So Mephibosheth ate at David’s table as one of the king’s sons.

12 А Мефівошет мав малого сина, а ім'я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета.

Mephibosheth had a young son whose name was Mica. And all who lived in Ziba’s house were Mephibosheth’s servants.

13 А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.

So Mephibosheth lived in Jerusalem, for he always ate at the king’s table. Both his feet had been hurt and he could not walk.