1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.

All the people of Israel left Elim, and came to the Desert of Sin, between Elim and Sinai. It was the fifteenth day of the second month after they left the land of Egypt.

2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.

And all the people of Israel complained against Moses and Aaron in the desert,

3 І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...

saying, “We should have died by the Lord’s hand in the land of Egypt, when we sat by the pots of meat and ate all the bread we wanted. For you have brought us out into this desert to kill all of us with hunger.”

4 І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.

Then the Lord said to Moses, “See, I will rain bread from heaven for you. The people will go out and gather a day’s share every day, so I may test them to see if they will follow My Law or not.

5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день.

On the sixth day they are to bring in twice as much as they gather each day.”

6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.

So Moses and Aaron said to the people of Israel, “This evening you will know that the Lord has brought you out of the land of Egypt.

7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?

And in the morning you will see the greatness of the Lord. For He hears your complaining against the Lord. What are we, that you complain against us?”

8 І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!

Moses said, “The Lord is giving you meat to eat in the evening and all the bread you want in the morning. For He hears how you complain against Him. What are we? You complain not against us, but against the Lord.”

9 І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!

Then Moses said to Aaron, “Say to all the people of Israel, ‘Come near to the Lord, for He has heard your complaining.’”

10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі!

When Aaron spoke to all the people of Israel, they looked toward the desert. And they saw in the cloud the shining-greatness of the Lord.

11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

The Lord said to Moses,

12 Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

“I have heard the complaining of the people of Israel. Say to them, ‘In the evening you will eat meat, and in the morning you will be filled with bread. Then you will know that I am the Lord your God.’”

13 І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.

In the evening quails came and covered the place where the people were staying. And in the early morning a little water was around the tents.

14 І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.

When the water had gone, there were small white pieces all over the ground of the desert.

15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

When the people of Israel saw it, they said to one another, “What is it?” For they did not know what it was. Moses said to them, “It is the bread that the Lord has given you to eat.

16 Ц е те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.

This is what the Lord has told you to do: ‘Every man gather as much of it as he can eat. Take a jar for every person that each of you has in his tent.’”

17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

The people did so. Some gathered much and some less.

18 І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди!

When they saw how much they had, he who had gathered much had no more than what was needed. And he who had gathered less had enough. Every man gathered as much as he could eat.

19 І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!

Moses said to them, “Let no one save any of it until morning.”

20 Т а не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

But they did not listen to Moses. Some left part of it until morning. And worms grew in it and it became bad to eat. So Moses was angry with them.

21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

Morning after morning they gathered it, every man as much as he could eat. But when the sun became hot, it would melt.

22 І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

On the sixth day they gathered twice as much bread, two jars for each person. When all the leaders of the people came and told Moses,

23 А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.

he said to them, “This is what the Lord said: ‘Tomorrow is a time of rest, a holy Day of Rest to the Lord. Make ready the food you will need for today. Then put aside what is left to be kept until morning.’”

24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.

So they put it aside until morning, as Moses told them. And it did not become bad to eat, and there were no worms in it.

25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.

Moses said, “Eat it today. For today is a Day of Rest to the Lord. Today you will not find it in the field.

26 Ш ість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того.

Six days you will gather it. But on the seventh day, the Day of Rest, there will be none.”

27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.

On the seventh day some of the people went out to gather it. But they found none.

28 І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?

Then the Lord said to Moses, “How much longer will you go against My Word and My Laws?

29 П обачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!

See, the Lord has given you the Day of Rest. This is why He gives you bread for two days on the sixth day. Every man should stay home and not leave his place on the seventh day.”

30 І сьомого дня народ відпочивав.

So the people rested on the seventh day.

31 І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

The people of Israel called it bread from heaven. It was like coriander seed, white, and tasted like bread made with honey.

32 І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю.

Moses said, “This is what the Lord has said: ‘Let a jar of it be kept for your children and grandchildren to come, so they may see the bread that I fed you in the desert when I brought you out of the land of Egypt.’”

33 І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь.

Then Moses said to Aaron, “Take a jar full of the bread from heaven. And put it before the Lord, to be kept for all your children to come.”

34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

As the Lord told Moses, Aaron put it in front of the special box of the agreement to be kept.

35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.

The people of Israel ate the bread from heaven forty years, until they came to a land where other people lived. They ate the bread from heaven until they came to the land of Canaan.

36 А гомер він десята частина ефи.

(It took about ten jars to fill a large basket.)