1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

After this Job opened his mouth and cursed the day he was born.

2 І Йов заговорив та й сказав:

He said,

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

“Let the day be lost on which I was born, and the night which said, ‘A boy is born.’

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

May that day be darkness. May God above not care for it. May light not shine on it.

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let darkness and a heavy shadow take it for their own. Let a cloud come upon it. Let the darkness of the day bring fear upon it.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

As for that night, let darkness take hold of it. Let it not have joy among the days of the year. Let it not come into the number of months.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Yes, let that night be alone and empty. Let no sound of joy come into it.

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let those curse it who curse the day, who are able to wake up the Leviathan.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the early morning stars be made dark. Let it wait for light but have none. Do not let it see the light of day.

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Because it did not keep my mother from giving birth to me, or hide trouble from my eyes.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

“Why did I not die at birth? Why did I not come from my mother and die?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Why did the knees receive me, or why the breasts, that I should have milk?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For now I would have lain down and been quiet. I would have slept then. I would have been at rest,

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

with kings and wise men of the earth who built cities for themselves that are now destroyed.

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

I would have been at rest with princes who had gold, who filled their houses with silver.

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Why did I not die before I was born, hidden and put away, as babies that never see the light?

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the troubles of the sinful stop. There the tired are at rest.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Those in prison are at rest together. They do not hear the voice of the one who rules over their work.

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

The small and the great are there. And the servant is free from his owner.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

“Why is light given to him who suffers? Why is life given to those who feel sad in their soul?

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

They wait for death, but there is none. They dig for it more than for hidden riches.

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

They are filled with much joy and are glad, when they find the grave.

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Why is light given to a man whose way is hidden, and around whom God has built a wall?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For I cry inside myself in front of my food. My cries pour out like water.

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

What I was afraid of has come upon me. What filled me with fear has happened.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I am not at rest, and I am not quiet. I have no rest, but only trouble.”