1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

After this hath Job opened his mouth, and revileth his day.

2 І Йов заговорив та й сказав:

And Job answereth and saith: --

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Let the day perish in which I am born, And the night that hath said: `A man-child hath been conceived.'

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

That day -- let it be darkness, Let not God require it from above, Nor let light shine upon it.

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let darkness and death-shade redeem it, Let a cloud tabernacle upon it, Let them terrify it as the most bitter of days.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

That night -- let thick darkness take it, Let it not be united to days of the year, Into the number of months let it not come.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Lo! that night -- let it be gloomy, Let no singing come into it.

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let the cursers of day mark it, Who are ready to wake up Leviathan.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the stars of its twilight be dark, Let it wait for light, and there is none, And let it not look on the eyelids of the dawn.

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Because it hath not shut the doors Of the womb that was mine! And hide misery from mine eyes.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Why from the womb do I not die? From the belly I have come forth and gasp!

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Wherefore have knees been before me? And what breasts, that I suck?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For now, I have lain down, and am quiet, I have slept -- then there is rest to me,

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

With kings and counsellors of earth, These building wastes for themselves.

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Or with princes -- they have gold, They are filling their houses silver.

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

(Or as a hidden abortion I am not, As infants -- they have not seen light.)

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the wicked have ceased troubling, And there rest do the wearied in power.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Together prisoners have been at ease, They have not heard the voice of an exactor,

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Small and great there the same. And a servant free from his lord.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Why giveth He to the miserable light, and life to the bitter soul?

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Who are waiting for death, and it is not, And they seek it above hid treasures.

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Who are glad -- unto joy, They rejoice when they find a grave.

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

To a man whose way hath been hidden, And whom God doth shut up?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For before my food, my sighing cometh, And poured out as waters my roarings.

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

For a fear I feared and it meeteth me, And what I was afraid of doth come to me.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I was not safe -- nor was I quiet -- Nor was I at rest -- and trouble cometh!