1 Ч и нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Do we begin again to recommend ourselves, except we need, as some, letters of recommendation unto you, or from you?

2 В и наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

our letter ye are, having been written in our hearts, known and read by all men,

3 В иявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

manifested that ye are a letter of Christ ministered by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God, not in the tablets of stone, but in fleshy tablets of the heart,

4 Т аку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

and such trust we have through the Christ toward God,

5 н е тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

not that we are sufficient of ourselves to think anything, as of ourselves, but our sufficiency of God,

6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

who also made us sufficient ministrants of a new covenant, not of letter, but of spirit; for the letter doth kill, and the spirit doth make alive.

7 К оли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

and if the ministration of the death, in letters, engraved in stones, came in glory, so that the sons of Israel were not able to look stedfastly to the face of Moses, because of the glory of his face -- which was being made useless,

8 с кільки ж більш буде в славі те служіння духа!

how shall the ministration of the Spirit not be more in glory?

9 Б о як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

for if the ministration of the condemnation glory, much more doth the ministration of the righteousness abound in glory;

10 Н е прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

for also even that which hath been glorious, hath not been glorious -- in this respect, because of the superior glory;

11 б о коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

for if that which is being made useless through glory, much more that which is remaining in glory.

12 Т ож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

Having, then, such hope, we use much freedom of speech,

13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

and not as Moses, who was putting a vail upon his own face, for the sons of Israel not stedfastly to look to the end of that which is being made useless,

14 А ле засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

but their minds were hardened, for unto this day the same vail at the reading of the Old Covenant doth remain unwithdrawn -- which in Christ is being made useless --

15 А ле аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

but till to-day, when Moses is read, a vail upon their heart doth lie,

16 к оли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

and whenever they may turn unto the Lord, the vail is taken away.

17 Г осподь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

And the Lord is the Spirit; and where the Spirit of the Lord, there liberty;

18 М и ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

and we all, with unvailed face, the glory of the Lord beholding in a mirror, to the same image are being transformed, from glory to glory, even as by the Spirit of the Lord.