1 М ій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

My son! to my wisdom give attention, To mine understanding incline thine ear,

2 щ об розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

To observe thoughtfulness, And knowledge do thy lips keep.

3 Б о крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

For the lips of a strange woman drop honey, And smoother than oil her mouth,

4 т а гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

And her latter end bitter as wormwood, Sharp as a sword mouths.

5 ї ї ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Her feet are going down to death, Sheol do her steps take hold of.

6 В она путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

The path of life -- lest thou ponder, Moved have her paths -- thou knowest not.

7 Т ож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

And now, ye sons, hearken to me, And turn not from sayings of my mouth.

8 в іддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Keep far from off her thy way, And come not near unto the opening of her house,

9 щ об слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

Lest thou give to others thy honour, And thy years to the fierce,

10 щ об чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

Lest strangers be filled thy power, And thy labours in the house of a stranger,

11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

And thou hast howled in thy latter end, In the consumption of thy flesh and thy food,

12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

And hast said, `How have I hated instruction, And reproof hath my heart despised,

13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

And I have not hearkened to the voice of my directors, And to my teachers have not inclined mine ear.

14 Т рохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

As a little thing I have been all evil, In the midst of an assembly and a company.

15 П ий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Drink waters out of thine own cistern, Even flowing ones out of thine own well.

16 ч и ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Let thy fountains be scattered abroad, In broad places rivulets of waters.

17 Н ехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Let them be to thee for thyself, And not to strangers with thee.

18 Х ай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Let thy fountain be blessed, And rejoice because of the wife of thy youth,

19 в она ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

A hind of loves, and a roe of grace! Let her loves satisfy thee at all times, In her love magnify thyself continually.

20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

And why dost thou magnify thyself, My son, with a stranger? And embrace the bosom of a strange woman?

21 Б ож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

For over-against the eyes of Jehovah are the ways of each, And all his paths He is pondering.

22 в ласні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

His own iniquities do capture the wicked, And with the ropes of his sin he is holden.

23 п омиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

He dieth without instruction, And in the abundance of his folly magnifieth himself!