1 Г оре місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього!

Wo the city of blood, She is all with lies -- burglary -- full, Prey doth not depart.

2 Ч ути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява,

The sound of a whip, And the sound of the rattling of a wheel, And of a prancing horse, and of a bounding chariot, Of a horseman mounting.

3 і гін верхівця, і полум'я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп,

And the flame of a sword, and the lightning of a spear, And the abundance of the wounded, And the weight of carcases, Yea, there is no end to the bodies, They stumble over their bodies.

4 ц е за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої.

Because of the abundance of the fornications of an harlot, The goodness of the grace of the lady of witchcrafts, Who is selling nations by her fornications, And families by her witchcrafts.

5 О сь Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам твій стид!

Lo, I against thee, An affirmation of Jehovah of Hosts, And have removed thy skirts before thy face, And have shewed nations thy nakedness, And kingdoms thy shame,

6 І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище!

And I have cast upon thee abominations, And dishonoured thee, and made thee as a sight.

7 І станеться, кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: Пограбована Ніневія! Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?

And it hath come to pass, Each of thy beholders fleeth from thee, And hath said: `Spoiled is Nineveh, Who doth bemoan for her?' Whence do I seek comforters for thee?

8 Ч и краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, вода коло нього, що вал його море, від моря його мур?

Art thou better than No-Ammon, That is dwelling among brooks? Waters she hath round about her, Whose bulwark the sea, waters her wall.

9 Е тіопія сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч,

Cush her might, and Egypt, and there is no end. Put and Lubim have been for thy help.

10 т а й він на вигнання пішов, у полон... А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті.

Even she doth become an exile, She hath gone into captivity, Even her sucklings are dashed to pieces At the top of all out-places, And for her honoured ones they cast a lot, And all her great ones have been bound in fetters.

11 У п'єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти!

Even thou art drunken, thou art hidden, Even thou dost seek a strong place, because of an enemy.

12 В сі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.

All thy fortresses fig-trees with first-fruits, If they are shaken, They have fallen into the mouth of the eater.

13 О сь народ твій немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви.

Lo, thy people women in thy midst, To thine enemies thoroughly opened Have been the gates of thy land, Consumed hath fire thy bars.

14 В оди на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку.

Waters of a siege draw for thyself, Strengthen thy fortresses, Enter into mire, and tread on clay, Make strong a brick-kiln.

15 Т ам огонь тебе з'їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана,

There consume thee doth a fire, Cut thee off doth a sword, It doth consume thee as a cankerworm! Make thyself heavy as the cankerworm, Make thyself heavy as the locust.

16 п онамножуй купців своїх більше від зірок небесних, але гусінь та знищить тебе й полетить!

Multiply thy merchants above the stars of the heavens, The cankerworm hath stripped off, and doth flee away.

17 В ельможні твої немов та сарана, гетьмани твої мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували.

Thy crowned ones as a locust, And thy princes as great grasshoppers, That encamp in hedges in a day of cold, The sun hath risen, and it doth flee away, And not known is its place where they are.

18 Т вої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, і немає кому позбирати його.

Slumbered have thy friends, king of Asshur, Rest do thine honourable ones, Scattered have been thy people on the mountains, And there is none gathering.

19 Н ема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, бо над ким твоє зло не ходило постійно?

There is no weakening of thy destruction, Grievous thy smiting, All hearing thy fame have clapped the hand at thee, For over whom did not thy wickedness pass continually?