1 Я ків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

James, of God and of the Lord Jesus Christ a servant, to the Twelve Tribes who are in the dispersion: Hail!

2 М айте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

All joy count, my brethren, when ye may fall into temptations manifold;

3 з наючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

knowing that the proof of your faith doth work endurance,

4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

and let the endurance have a perfect work, that ye may be perfect and entire -- in nothing lacking;

5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

and if any of you do lack wisdom, let him ask from God, who is giving to all liberally, and not reproaching, and it shall be given to him;

6 А ле нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

and let him ask in faith, nothing doubting, for he who is doubting hath been like a wave of the sea, driven by wind and tossed,

7 Н ехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

for let not that man suppose that he shall receive anything from the Lord --

8 Д воєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

a two-souled man unstable in all his ways.

9 А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,

And let the brother who is low rejoice in his exaltation,

10 а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,

and the rich in his becoming low, because as a flower of grass he shall pass away;

11 б о сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

for the sun did rise with the burning heat, and did wither the grass, and the flower of it fell, and the grace of its appearance did perish, so also the rich in his way shall fade away!

12 Б лаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Happy the man who doth endure temptation, because, becoming approved, he shall receive the crown of the life, which the Lord did promise to those loving Him.

13 В ипробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Let no one say, being tempted -- `From God I am tempted,' for God is not tempted of evil, and Himself doth tempt no one,

14 А ле кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

and each one is tempted, by his own desires being led away and enticed,

15 П ожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

afterward the desire having conceived, doth give birth to sin, and the sin having been perfected, doth bring forth death.

16 Н е обманюйтесь, брати мої любі!

Be not led astray, my brethren beloved;

17 У сяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

every good giving, and every perfect gift is from above, coming down from the Father of the lights, with whom is no variation, or shadow of turning;

18 З ахотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

having counselled, He did beget us with a word of truth, for our being a certain first-fruit of His creatures.

19 О тож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.

So then, my brethren beloved, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to anger,

20 Б о гнів людський не чинить правди Божої.

for the wrath of a man the righteousness of God doth not work;

21 Т ому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

wherefore having put aside all filthiness and superabundance of evil, in meekness be receiving the engrafted word, that is able to save your souls;

22 Б удьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

and become ye doers of the word, and not hearers only, deceiving yourselves,

23 Б о хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,

because, if any one is a hearer of the word and not a doer, this one hath been like to a man viewing his natural face in a mirror,

24 б о розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.

for he did view himself, and hath gone away, and immediately he did forget of what kind he was;

25 А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!

and he who did look into the perfect law -- that of liberty, and did continue there, this one -- not a forgetful hearer becoming, but a doer of work -- this one shall be happy in his doing.

26 К оли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

If any one doth think to be religious among you, not bridling his tongue, but deceiving his heart, of this one vain the religion;

27 Ч иста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

religion pure and undefiled with the God and Father is this, to look after orphans and widows in their tribulation -- unspotted to keep himself from the world.