1 М ій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,

My son! if thou hast been surety for thy friend, Hast stricken for a stranger thy hand,

2 т и попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!

Hast been snared with sayings of thy mouth, Hast been captured with sayings of thy mouth,

3 У чини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,

Do this now, my son, and be delivered, For thou hast come into the hand of thy friend. Go, trample on thyself, and strengthen thy friend,

4 н е дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,

Give not sleep to thine eyes, And slumber to thine eyelids,

5 р ятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!

Be delivered as a roe from the hand, And as a bird from the hand of a fowler.

6 І ди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:

Go unto the ant, O slothful one, See her ways and be wise;

7 н ема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;

Which hath not captain, overseer, and ruler,

8 в она заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

She doth prepare in summer her bread, She hath gathered in harvest her food.

9 А ж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?

Till when, O slothful one, dost thou lie? When dost thou arise from thy sleep?

10 Щ е трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,

A little sleep, a little slumber, A little clasping of the hands to rest,

11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

And thy poverty hath come as a traveller, And thy want as an armed man.

12 Л юдина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,

A man of worthlessness, a man of iniquity, Walking perverseness of mouth,

13 в ін моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,

Winking with his eyes, speaking with his feet, Directing with his fingers,

14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,

Frowardness in his heart, devising evil at all times, Contentions he sendeth forth.

15 т ому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!

Therefore suddenly cometh his calamity, Instantly he is broken -- and no healing.

16 О цих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:

These six hath Jehovah hated, Yea, seven abominations to His soul.

17 о чі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,

Eyes high -- tongues false -- And hands shedding innocent blood --

18 с ерце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,

A heart devising thoughts of vanity -- Feet hasting to run to evil --

19 с відок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

A false witness doth breathe out lies -- And one sending forth contentions between brethren.

20 С тережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!

Keep, my son, the command of thy father, And leave not the law of thy mother.

21 П рив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!

Bind them on thy heart continually, Tie them on thy neck.

22 В она буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!

In thy going up and down, it leadeth thee, In thy lying down, it watcheth over thee, And thou hast awaked -- it talketh thee.

23 Б о заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,

For a lamp the command, And the law a light, And a way of life reproofs of instruction,

24 щ об тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.

To preserve thee from an evil woman, From the flattery of the tongue of a strange woman.

25 Н е жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,

Desire not her beauty in thy heart, And let her not take thee with her eyelids.

26 б о вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...

For a harlot consumeth unto a cake of bread, And an adulteress the precious soul hunteth.

27 Ч и візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?

Doth a man take fire into his bosom, And are his garments not burnt?

28 Ч и буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?

Doth a man walk on the hot coals, And are his feet not scorched?

29 Т ак і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!

So he who hath gone in unto the wife of his neighbour, None who doth touch her is innocent.

30 Н е погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,

They do not despise the thief, When he stealeth to fill his soul when he is hungry,

31 т а як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!

And being found he repayeth sevenfold, All the substance of his house he giveth.

32 Х то чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,

He who committeth adultery a woman lacketh heart, He is destroying his soul who doth it.

33 п обої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,

A stroke and shame he doth find, And his reproach is not wiped away,

34 б о заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:

For jealousy the fury of a man, And he doth not spare in a day of vengeance.

35 в ін не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

He accepteth not the appearance of any atonement, Yea, he doth not consent, Though thou dost multiply bribes!