1 Я ка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

Lo, thou fair, my friend, lo, thou fair, Thine eyes doves behind thy veil, Thy hair as a row of the goats That have shone from mount Gilead,

2 Т вої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...

Thy teeth as a row of the shorn ones That have come up from the washing, For all of them are forming twins, And a bereaved one is not among them.

3 Т вої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

As a thread of scarlet thy lips, And thy speech comely, As the work of the pomegranate thy temple behind thy veil,

4 Т воя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

As the tower of David thy neck, built for an armoury, The chief of the shields are hung on it, All shields of the mighty.

5 Д ва перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...

Thy two breasts as two fawns, Twins of a roe, that are feeding among lilies.

6 П оки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...

Till the day doth break forth, And the shadows have fled away, I will get me unto the mountain of myrrh, And unto the hill of frankincense.

7 У ся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

Thou all fair, my friend, And a blemish there is not in thee. Come from Lebanon, O spouse,

8 З о мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

Come from Lebanon, come thou in. Look from the top of Amana, From the top of Shenir and Hermon, From the habitations of lions, From the mountains of leopards.

9 З абрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...

Thou hast emboldened me, my sister-spouse, Emboldened me with one of thine eyes, With one chain of thy neck.

10 Я ке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

How wonderful have been thy loves, my sister-spouse, How much better have been thy loves than wine, And the fragrance of thy perfumes than all spices.

11 У ста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

Thy lips drop honey, O spouse, Honey and milk under thy tongue, And the fragrance of thy garments as the fragrance of Lebanon.

12 З амкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

A garden shut up my sister-spouse, A spring shut up -- a fountain sealed.

13 Л оно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

Thy shoots a paradise of pomegranates, With precious fruits,

14 н ард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

Cypresses with nard -- nard and saffron, Cane and cinnamon, With all trees of frankincense, Myrrh and aloes, with all chief spices.

15 т и джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...

A fount of gardens, a well of living waters, And flowings from Lebanon!

16 П рокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

Awake, O north wind, and come, O south, Cause my garden to breathe forth, its spices let flow, Let my beloved come to his garden, And eat its pleasant fruits!