1 О то ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
But all this I have laid unto my heart, so as to clear up the whole of this, that the righteous and the wise, and their works, in the hand of God, neither love nor hatred doth man know, the whole before them.
2 О днакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...
The whole as to the whole; one event is to the righteous and to the wicked, to the good, and to the clean, and to the unclean, and to him who is sacrificing, and to him who is not sacrificing; as the good, so the sinner, he who is swearing as he who is fearing an oath.
3 О це зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...
This an evil among all that hath been done under the sun, that one event to all, and also the heart of the sons of man is full of evil, and madness in their heart during their life, and after it -- unto the dead.
4 Х то знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
But him who is joined unto all the living there is confidence, for to a living dog it better than to the dead lion.
5 Б о знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,
For the living know that they die, and the dead know not anything, and there is no more to them a reward, for their remembrance hath been forgotten.
6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...
Their love also, their hatred also, their envy also, hath already perished, and they have no more a portion to the age in all that hath been done under the sun.
7 Т ож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
Go, eat with joy thy bread, and drink with a glad heart thy wine, for already hath God been pleased with thy works.
8 Н ехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
At all times let thy garments be white, and let not perfume be lacking on thy head.
9 З аживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
See life with the wife whom thou hast loved, all the days of the life of thy vanity, that He hath given to thee under the sun, all the days of thy vanity, for it thy portion in life, even of thy labour that thou art labouring at under the sun.
10 В се, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
All that thy hand findeth to do, with thy power do, for there is no work, and device, and knowledge, and wisdom in Sheol whither thou art going.
11 З нову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
I have turned so as to see under the sun, that not to the swift the race, nor to the mighty the battle, nor even to the wise bread, nor even to the intelligent wealth, nor even to the skilful grace, for time and chance happen with them all.
12 Б о часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
For even man knoweth not his time; as fish that are taken hold of by an evil net, and as birds that are taken hold of by a snare, like these the sons of man snared at an evil time, when it falleth upon them suddenly.
13 Т акож оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
This also I have seen: wisdom under the sun, and it is great to me.
14 Б уло мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
A little city, and few men in it, and a great king hath come unto it, and hath surrounded it, and hath built against it great bulwarks;
15 А ле в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
and there hath been found in it a poor wise man, and he hath delivered the city by his wisdom, and men have not remembered that poor man!
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
And I said, `Better wisdom than might, and the wisdom of the poor is despised, and his words are not heard.' --
17 С лова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
The words of the wise in quiet are heard, More than the cry of a ruler over fools.
18 М удрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...
Better wisdom than weapons of conflict, And one sinner destroyeth much good!