1 І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

And having called together his twelve disciples, he gave them power and authority over all the demons, and to cure sicknesses,

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

and he sent them to proclaim the reign of God, and to heal the ailing.

3 І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

And he said unto them, `Take nothing for the way, neither staff, nor scrip, nor bread, nor money; neither have two coats each;

4 І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

and into whatever house ye may enter, there remain, and thence depart;

5 А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

and as many as may not receive you, going forth from that city, even the dust from your feet shake off, for a testimony against them.'

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

And going forth they were going through the several villages, proclaiming good news, and healing everywhere.

7 А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

And Herod the tetrarch heard of all the things being done by him, and was perplexed, because it was said by certain, that John hath been raised out of the dead;

8 а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

and by certain, that Elijah did appear, and by others, that a prophet, one of the ancients, was risen;

9 Т оді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

and Herod said, `John I did behead, but who is this concerning whom I hear such things?' and he was seeking to see him.

10 А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

And the apostles having turned back, declared to him how great things they did, and having taken them, he withdrew by himself to a desert place of a city called Bethsaida,

11 А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

and the multitudes having known did follow him, and having received them, he was speaking to them concerning the reign of God, and those having need of service he cured.

12 А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

And the day began to decline, and the twelve having come near, said to him, `Let away the multitude, that having gone to the villages and the fields round about, they may lodge and may find provision, because here we are in a desert place.'

13 А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

And he said unto them, `Give ye them to eat;' and they said, `We have no more than five loaves, and two fishes: except, having gone, we may buy for all this people victuals;'

14 Б о було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

for they were about five thousand men. And he said unto his disciples, `Cause them to recline in companies, in each fifty;'

15 І зробили отак, і всіх їх розсадили.

and they did so, and made all to recline;

16 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

and having taken the five loaves, and the two fishes, having looked up to the heaven, he blessed them, and brake, and was giving to the disciples to set before the multitude;

17 І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

and they did eat, and were all filled, and there was taken up what was over to them of broken pieces, twelve baskets.

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

And it came to pass, as he is praying alone, the disciples were with him, and he questioned them, saying, `Who do the multitudes say me to be?'

19 В они ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

And they answering said, `John the Baptist; and others, Elijah; and others, that a prophet, one of the ancients, was risen;'

20 А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

and he said to them, `And ye -- who do ye say me to be?' and Peter answering said, `The Christ of God.'

21 В ін же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

And having charged them, he commanded to say this to no one,

22 І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

saying -- `It behoveth the Son of Man to suffer many things, and to be rejected by the elders, and chief priests, and scribes, and to be killed, and the third day to be raised.'

23 А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

And he said unto all, `If any one doth will to come after me, let him disown himself, and take up his cross daily, and follow me;

24 Б о хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

for whoever may will to save his life, shall lose it, and whoever may lose his life for my sake, he shall save it;

25 Я ка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

for what is a man profited, having gained the whole world, and having lost or having forfeited himself?

26 Б о хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

`For whoever may be ashamed of me, and of my words, of this one shall the Son of Man be ashamed, when he may come in his glory, and the Father's, and the holy messengers';

27 П равдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

and I say to you, truly, there are certain of those here standing, who shall not taste of death till they may see the reign of God.'

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

And it came to pass, after these words, as it were eight days, that having taken Peter, and John, and James, he went up to the mountain to pray,

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

and it came to pass, in his praying, the appearance of his face became altered, and his garment white -- sparkling.

30 І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

And lo, two men were speaking together with him, who were Moses and Elijah,

31 щ о з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

who having appeared in glory, spake of his outgoing that he was about to fulfil in Jerusalem,

32 А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

but Peter and those with him were heavy with sleep, and having waked, they saw his glory, and the two men standing with him.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

And it came to pass, in their parting from him, Peter said unto Jesus, `Master, it is good to us to be here; and we may make three booths, one for thee, and one for Moses, and one for Elijah,' not knowing what he saith:

34 А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

and as he was speaking these things, there came a cloud, and overshadowed them, and they feared in their entering into the cloud,

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

and a voice came out of the cloud saying, `This is My Son -- the Beloved; hear ye him;'

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

and when the voice was past, Jesus was found alone; and they were silent, and declared to no one in those days anything of what they have seen.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

And it came to pass on the next day, they having come down from the mount, there met him a great multitude,

38 І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

and lo, a man from the multitude cried out, saying, `Teacher, I beseech thee, look upon my son, because he is my only begotten;

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

and lo, a spirit doth take him, and suddenly he doth cry out, and it teareth him, with foaming, and it hardly departeth from him, bruising him,

40 І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

and I besought thy disciples that they might cast it out, and they were not able.'

41 А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

And Jesus answering said, `O generation, unstedfast and perverse, till when shall I be with you, and suffer you? bring near hither thy son;'

42 А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

and as he is yet coming near, the demon rent him, and tore sore, and Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the youth, and gave him back to his father.

43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

And they were all amazed at the greatness of God, and while all are wondering at all things that Jesus did, he said unto his disciples,

44 В кладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

`Lay ye to your ears these words, for the Son of Man is about to be delivered up to the hands of men.'

45 П роте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

And they were not knowing this saying, and it was veiled from them, that they might not perceive it, and they were afraid to ask him about this saying.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

And there entered a reasoning among them, this, Who may be greater of them?

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

and Jesus having seen the reasoning of their heart, having taken hold of a child, set him beside himself,

48 І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

and said to them, `Whoever may receive this child in my name, doth receive me, and whoever may receive me, doth receive Him who sent me, for he who is least among you all -- he shall be great.'

49 А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

And John answering said, `Master, we saw a certain one in thy name casting forth the demons, and we forbade him, because he doth not follow with us;'

50 І сус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

and Jesus said unto him, `Forbid not, for he who is not against us, is for us.'

51 І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

And it came to pass, in the completing of the days of his being taken up, that he fixed his face to go on to Jerusalem,

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

and he sent messengers before his face, and having gone on, they went into a village of Samaritans, to make ready for him,

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

and they did not receive him, because his face was going on to Jerusalem.

54 Я к побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

And his disciples James and John having seen, said, `Sir, wilt thou we may command fire to come down from the heaven, and to consume them, as also Elijah did?'

55 А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

and having turned, he rebuked them, and said, `Ye have not known of what spirit ye are;

56 Б о Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

for the Son of Man did not come to destroy men's lives, but to save;' and they went on to another village.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

And it came to pass, as they are going on in the way, a certain one said unto him, `I will follow thee wherever thou mayest go, sir;'

58 І сус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

and Jesus said to him, `The foxes have holes, and the fowls of the heaven places of rest, but the Son of Man hath not where he may recline the head.'

59 І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

And he said unto another, `Be following me;' and he said, `Sir, permit me, having gone away, first to bury my father;'

60 В ін же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

and Jesus said to him, `Suffer the dead to bury their own dead, and thou, having gone away, publish the reign of God.'

61 А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

And another also said, `I will follow thee, sir, but first permit me to take leave of those in my house;'

62 І сус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

and Jesus said unto him, `No one having put his hand on a plough, and looking back, is fit for the reign of God.'