1 І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

And he called the twelve together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

And he sent them forth to preach the kingdom of God, and to heal the sick.

3 І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

And he said unto them, Take nothing for your journey, neither staff, nor wallet, nor bread, nor money; neither have two coats.

4 І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

And into whatsoever house ye enter, there abide, and thence depart.

5 А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

And as many as receive you not, when ye depart from that city, shake off the dust from your feet for a testimony against them.

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

And they departed, and went throughout the villages, preaching the gospel, and healing everywhere.

7 А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

Now Herod the tetrarch heard of all that was done: and he was much perplexed, because that it was said by some, that John was risen from the dead;

8 а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

and by some, that Elijah had appeared; and by others, that one of the old prophets was risen again.

9 Т оді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

And Herod said, John I beheaded: but who is this, about whom I hear such things? And he sought to see him.

10 А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

And the apostles, when they were returned, declared unto him what things they had done. And he took them, and withdrew apart to a city called Bethsaida.

11 А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

But the multitudes perceiving it followed him: and he welcomed them, and spake to them of the kingdom of God, and them that had need of healing he cured.

12 А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

And the day began to wear away; and the twelve came, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the villages and country round about, and lodge, and get provisions: for we are here in a desert place.

13 А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

But he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves and two fishes; except we should go and buy food for all this people.

14 Б о було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

For they were about five thousand men. And he said unto his disciples, Make them sit down in companies, about fifty each.

15 І зробили отак, і всіх їх розсадили.

And they did so, and made them all sit down.

16 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

And he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and brake; and gave to the disciples to set before the multitude.

17 І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

And they ate, and were all filled: and there was taken up that which remained over to them of broken pieces, twelve baskets.

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

And it came to pass, as he was praying apart, the disciples were with him: and he asked them, saying, Who do the multitudes say that I am?

19 В они ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

And they answering said, John the Baptist; but others say, Elijah; and others, that one of the old prophets is risen again.

20 А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

And he said unto them, But who say ye that I am? And Peter answering said, The Christ of God.

21 В ін же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

But he charged them, and commanded them to tell this to no man;

22 І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and the third day be raised up.

23 А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

And he said unto all, If any man would come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.

24 Б о хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

For whosoever would save his life shall lose it; but whosoever shall lose his life for my sake, the same shall save it.

25 Я ка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

For what is a man profited, if he gain the whole world, and lose or forfeit his own self?

26 Б о хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he cometh in his own glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.

27 П равдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

But I tell you of a truth, There are some of them that stand here, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

And it came to pass about eight days after these sayings, that he took with him Peter and John and James, and went up into the mountain to pray.

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

And as he was praying, the fashion of his countenance was altered, and his raiment became white and dazzling.

30 І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

And behold, there talked with him two men, who were Moses and Elijah;

31 щ о з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

who appeared in glory, and spake of his decease which he was about to accomplish at Jerusalem.

32 А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

Now Peter and they that were with him were heavy with sleep: but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

And it came to pass, as they were parting from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah: not knowing what he said.

34 А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

And while he said these things, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

And a voice came out of the cloud, saying, This is my Son, my chosen: hear ye him.

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

And when the voice came, Jesus was found alone. And they held their peace, and told no man in those days any of the things which they had seen.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

And it came to pass, on the next day, when they were come down from the mountain, a great multitude met him.

38 І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

And behold, a man from the multitude cried, saying, Teacher, I beseech thee to look upon my son; for he is mine only child:

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

and behold, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth, and it hardly departeth from him, bruising him sorely.

40 І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

And I besought thy disciples to cast it out; and they could not.

41 А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

And Jesus answered and said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and bear with you? bring hither thy son.

42 А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

And as he was yet a coming, the demon dashed him down, and tare him grievously. But Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the boy, and gave him back to his father.

43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

And they were all astonished at the majesty of God. But while all were marvelling at all the things which he did, he said unto his disciples,

44 В кладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

Let these words sink into your ears: for the Son of man shall be delivered up into the hands of men.

45 П роте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

But they understood not this saying, and it was concealed from them, that they should not perceive it; and they were afraid to ask him about this saying.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

And there arose a reasoning among them, which of them was the greatest.

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

But when Jesus saw the reasoning of their heart, he took a little child, and set him by his side,

48 І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

and said unto them, Whosoever shall receive this little child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same is great.

49 А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

And John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he followeth not with us.

50 І сус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

But Jesus said unto him, Forbid him not: for he that is not against you is for you.

51 І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

And it came to pass, when the days were well-nigh come that he should be received up, he stedfastly set his face to go to Jerusalem,

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

and sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

And they did not receive him, because his face was as though he were going to Jerusalem.

54 Я к побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

And when his disciples James and John saw this, they said, Lord, wilt thou that we bid fire to come down from heaven, and consume them?

55 А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

But he turned, and rebuked them.

56 Б о Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

And they went to another village.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

And as they went on the way, a certain man said unto him, I will follow thee whithersoever thou goest.

58 І сус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

And Jesus said unto him, The foxes have holes, and the birds of the heaven have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.

59 І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

And he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.

60 В ін же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

But he said unto him, Leave the dead to bury their own dead; but go thou and publish abroad the kingdom of God.

61 А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

And another also said, I will follow thee, Lord; but first suffer me to bid farewell to them that are at my house.

62 І сус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

But Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the kingdom of God.