1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

Then I returned and saw all the oppressions that are done under the sun: and, behold, the tears of such as were oppressed, and they had no comforter; and on the side of their oppressors there was power; but they had no comforter.

2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

Wherefore I praised the dead that have been long dead more than the living that are yet alive;

3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

yea, better than them both did I esteem him that hath not yet been, who hath not seen the evil work that is done under the sun.

4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

Then I saw all labor and every skilful work, that for this a man is envied of his neighbor. This also is vanity and a striving after wind.

5 Н ерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

The fool foldeth his hands together, and eateth his own flesh.

6 к раща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

Better is a handful, with quietness, than two handfuls with labor and striving after wind.

7 І знову я бачив марноту під сонцем:

Then I returned and saw vanity under the sun.

8 Б уває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

There is one that is alone, and he hath not a second; yea, he hath neither son nor brother; yet is there no end of all his labor, neither are his eyes satisfied with riches. For whom then, saith he, do I labor, and deprive my soul of good? This also is vanity, yea, it is a sore travail.

9 К раще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

Two are better than one, because they have a good reward for their labor.

10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

For if they fall, the one will lift up his fellow; but woe to him that is alone when he falleth, and hath not another to lift him up.

11 Т акож коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

Again, if two lie together, then they have warmth; but how can one be warm alone?

12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

And if a man prevail against him that is alone, two shall withstand him; and a threefold cord is not quickly broken.

13 Л іпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

Better is a poor and wise youth than an old and foolish king, who knoweth not how to receive admonition any more.

14 б о виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

For out of prison he came forth to be king; yea, even in his kingdom he was born poor.

15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

I saw all the living that walk under the sun, that they were with the youth, the second, that stood up in his stead.

16 Н емає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

There was no end of all the people, even of all them over whom he was: yet they that come after shall not rejoice in him. Surely this also is vanity and a striving after wind.