1 Т ого часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.

Now there were some present at that very season who told him of the Galilaeans, whose blood Pilate had mingled with their sacrifices.

2 І сус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?

And he answered and said unto them, Think ye that these Galilaeans were sinners above all the Galilaeans, because they have suffered these things?

3 Н і, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all in like manner perish.

4 А бо ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

Or those eighteen, upon whom the tower in Siloam fell, and killed them, think ye that they were offenders above all the men that dwell in Jerusalem?

5 Н і, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all likewise perish.

6 І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

And he spake this parable; A certain man had a fig tree planted in his vineyard; and he came seeking fruit thereon, and found none.

7 І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?

And he said unto the vinedresser, Behold, these three years I come seeking fruit on this fig tree, and find none: cut it down; why doth it also cumber the ground?

8 А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,

And he answering saith unto him, Lord, let it alone this year also, till I shall dig about it, and dung it:

9 ч и року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

and if it bear fruit thenceforth, well; but if not, thou shalt cut it down.

10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.

And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath day.

11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.

And behold, a woman that had a spirit of infirmity eighteen years; and she was bowed together, and could in no wise lift herself up.

12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.

And when Jesus saw her, he called her, and said to her, Woman, thou art loosed from thine infirmity.

13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!

And he laid his hands upon her: and immediately she was made straight, and glorified God.

14 О звався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.

And the ruler of the synagogue, being moved with indignation because Jesus had healed on the sabbath, answered and said to the multitude, There are six days in which men ought to work: in them therefore come and be healed, and not on the day of the sabbath.

15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?

But the Lord answered him, and said, Ye hypocrites, doth not each one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the stall, and lead him away to watering?

16 Ч и ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?

And ought not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan had bound, lo, these eighteen years, to have been loosed from this bond on the day of the sabbath?

17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

And as he said these things, all his adversaries were put to shame: and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.

18 В ін же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?

He said therefore, Unto what is the kingdom of God like? and whereunto shall I liken it?

19 П одібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.

It is like unto a grain of mustard seed, which a man took, and cast into his own garden; and it grew, and became a tree; and the birds of the heaven lodged in the branches thereof.

20 І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?

And again he said, Whereunto shall I liken the kingdom of God?

21 П одібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.

It is like unto leaven, which a woman took and hid in three measures of meal, till it was all leavened.

22 І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.

And he went on his way through cities and villages, teaching, and journeying on unto Jerusalem.

23 І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:

And one said unto him, Lord, are they few that are saved? And he said unto them,

24 С илкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

Strive to enter in by the narrow door: for many, I say unto you, shall seek to enter in, and shall not be able.

25 Я к устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!

When once the master of the house is risen up, and hath shut to the door, and ye begin to stand without, and to knock at the door, saying, Lord, open to us; and he shall answer and say to you, I know you not whence ye are;

26 Т оді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...

then shall ye begin to say, We did eat and drink in thy presence, and thou didst teach in our streets;

27 А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!

and he shall say, I tell you, I know not whence ye are; depart from me, all ye workers of iniquity.

28 Б уде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

There shall be the weeping and the gnashing of teeth, when ye shall see Abraham, and Isaac, and Jacob, and all the prophets, in the kingdom of God, and yourselves cast forth without.

29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!

And they shall come from the east and west, and from the north and south, and shall sit down in the kingdom of God.

30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

And behold, there are last who shall be first, and there are first who shall be last.

31 Т ієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...

In that very hour there came certain Pharisees, saying to him, Get thee out, and go hence: for Herod would fain kill thee.

32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.

And he said unto them, Go and say to that fox, Behold, I cast out demons and perform cures to-day and to-morrow, and the third day I am perfected.

33 О днак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

Nevertheless I must go on my way to-day and to-morrow and the day following: for it cannot be that a prophet perish out of Jerusalem.

34 Є русалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

O Jerusalem, Jerusalem, that killeth the prophets, and stoneth them that are sent unto her! how often would I have gathered thy children together, even as a hen gathereth her own brood under her wings, and ye would not!

35 О сь ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

Behold, your house is left unto you desolate: and I say unto you, Ye shall not see me, until ye shall say, Blessed is he that cometh in the name of the Lord.