1 Т ого часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.

Now there were some present at the same time who told him about the Galileans, whose blood Pilate had mixed with their sacrifices.

2 І сус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?

Jesus answered them, “Do you think that these Galileans were worse sinners than all the other Galileans, because they suffered such things?

3 Н і, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

I tell you, no, but unless you repent, you will all perish in the same way.

4 А бо ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

Or those eighteen, on whom the tower in Siloam fell, and killed them; do you think that they were worse offenders than all the men who dwell in Jerusalem?

5 Н і, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

I tell you, no, but, unless you repent, you will all perish in the same way.”

6 І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

He spoke this parable. “A certain man had a fig tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit on it, and found none.

7 І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?

He said to the vine dresser, ‘Behold, these three years I have come looking for fruit on this fig tree, and found none. Cut it down. Why does it waste the soil?’

8 А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,

He answered, ‘Lord, leave it alone this year also, until I dig around it, and fertilize it.

9 ч и року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

If it bears fruit, fine; but if not, after that, you can cut it down.’”

10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.

He was teaching in one of the synagogues on the Sabbath day.

11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.

Behold, there was a woman who had a spirit of infirmity eighteen years, and she was bent over, and could in no way straighten herself up.

12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.

When Jesus saw her, he called her, and said to her, “Woman, you are freed from your infirmity.”

13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!

He laid his hands on her, and immediately she stood up straight, and glorified God.

14 О звався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.

The ruler of the synagogue, being indignant because Jesus had healed on the Sabbath, said to the multitude, “There are six days in which men ought to work. Therefore come on those days and be healed, and not on the Sabbath day!”

15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?

Therefore the Lord answered him, “You hypocrites! Doesn’t each one of you free his ox or his donkey from the stall on the Sabbath, and lead him away to water?

16 Ч и ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?

Ought not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan had bound eighteen long years, be freed from this bondage on the Sabbath day?”

17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

As he said these things, all his adversaries were disappointed, and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.

18 В ін же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?

He said, “What is God’s Kingdom like? To what shall I compare it?

19 П одібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.

It is like a grain of mustard seed, which a man took, and put in his own garden. It grew, and became a large tree, and the birds of the sky live in its branches.”

20 І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?

Again he said, “To what shall I compare God’s Kingdom?

21 П одібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.

It is like yeast, which a woman took and hid in three measures of flour, until it was all leavened.”

22 І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.

He went on his way through cities and villages, teaching, and traveling on to Jerusalem.

23 І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:

One said to him, “Lord, are they few who are saved?” He said to them,

24 С илкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

“Strive to enter in by the narrow door, for many, I tell you, will seek to enter in, and will not be able.

25 Я к устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!

When once the master of the house has risen up, and has shut the door, and you begin to stand outside, and to knock at the door, saying, ‘Lord, Lord, open to us!’ then he will answer and tell you, ‘I don’t know you or where you come from.’

26 Т оді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...

Then you will begin to say, ‘We ate and drank in your presence, and you taught in our streets.’

27 А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!

He will say, ‘I tell you, I don’t know where you come from. Depart from me, all you workers of iniquity.’

28 Б уде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

There will be weeping and gnashing of teeth, when you see Abraham, Isaac, Jacob, and all the prophets, in God’s Kingdom, and yourselves being thrown outside.

29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!

They will come from the east, west, north, and south, and will sit down in God’s Kingdom.

30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

Behold, there are some who are last who will be first, and there are some who are first who will be last.”

31 Т ієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...

On that same day, some Pharisees came, saying to him, “Get out of here, and go away, for Herod wants to kill you.”

32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.

He said to them, “Go and tell that fox, ‘Behold, I cast out demons and perform cures today and tomorrow, and the third day I complete my mission.

33 О днак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

Nevertheless I must go on my way today and tomorrow and the next day, for it can’t be that a prophet perish outside of Jerusalem.’

34 Є русалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

“Jerusalem, Jerusalem, that kills the prophets, and stones those who are sent to her! How often I wanted to gather your children together, like a hen gathers her own brood under her wings, and you refused!

35 О сь ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

Behold, your house is left to you desolate. I tell you, you will not see me, until you say, ‘Blessed is he who comes in the name of the Lord!’”