1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

But I determined this for myself, that I would not come to you again in sorrow.

2 Б о коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

For if I make you sorry, then who will make me glad but he who is made sorry by me?

3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

And I wrote this very thing to you, so that, when I came, I wouldn’t have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy would be shared by all of you.

4 Б о з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

For out of much affliction and anguish of heart I wrote to you with many tears, not that you should be made sorry, but that you might know the love that I have so abundantly for you.

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

But if any has caused sorrow, he has caused sorrow, not to me, but in part (that I not press too heavily) to you all.

6 Д осить такому карання того, що від багатьох,

This punishment which was inflicted by the many is sufficient for such a one;

7 ч ерез те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

so that on the contrary you should rather forgive him and comfort him, lest by any means such a one should be swallowed up with his excessive sorrow.

8 Ч ерез те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Therefore I beg you to confirm your love toward him.

9 Б о на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

For to this end I also wrote, that I might know the proof of you, whether you are obedient in all things.

10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

Now I also forgive whomever you forgive anything. For if indeed I have forgiven anything, I have forgiven that one for your sakes in the presence of Christ,

11 щ об нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

that no advantage may be gained over us by Satan; for we are not ignorant of his schemes.

12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

Now when I came to Troas for the Good News of Christ, and when a door was opened to me in the Lord,

13 н е мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

I had no relief for my spirit, because I didn’t find Titus, my brother, but taking my leave of them, I went out into Macedonia.

14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

Now thanks be to God, who always leads us in triumph in Christ, and reveals through us the sweet aroma of his knowledge in every place.

15 М и бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

For we are a sweet aroma of Christ to God, in those who are saved, and in those who perish;

16 д ля одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

to the one a stench from death to death; to the other a sweet aroma from life to life. Who is sufficient for these things?

17 Б о ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

For we are not as so many, peddling the word of God. But as of sincerity, but as of God, in the sight of God, we speak in Christ.