1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

They came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.

2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

When he had come out of the boat, immediately a man with an unclean spirit met him out of the tombs.

3 В ін мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

He lived in the tombs. Nobody could bind him any more, not even with chains,

4 б о часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

because he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn apart by him, and the fetters broken in pieces. Nobody had the strength to tame him.

5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

Always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.

6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

When he saw Jesus from afar, he ran and bowed down to him,

7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

and crying out with a loud voice, he said, “What have I to do with you, Jesus, you Son of the Most High God? I adjure you by God, don’t torment me.”

8 Б о сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

For he said to him, “Come out of the man, you unclean spirit!”

9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

He asked him, “What is your name?” He said to him, “My name is Legion, for we are many.”

10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

He begged him much that he would not send them away out of the country.

11 П асся ж там на горі гурт великий свиней.

Now on the mountainside there was a great herd of pigs feeding.

12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

All the demons begged him, saying, “Send us into the pigs, that we may enter into them.”

13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

At once Jesus gave them permission. The unclean spirits came out and entered into the pigs. The herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea, and they were drowned in the sea.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

Those who fed them fled, and told it in the city and in the country. The people came to see what it was that had happened.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

They came to Jesus, and saw him who had been possessed by demons sitting, clothed, and in his right mind, even him who had the legion; and they were afraid.

16 С амовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

Those who saw it declared to them what happened to him who was possessed by demons, and about the pigs.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

They began to beg him to depart from their region.

18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

As he was entering into the boat, he who had been possessed by demons begged him that he might be with him.

19 І сус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

He didn’t allow him, but said to him, “Go to your house, to your friends, and tell them what great things the Lord has done for you, and how he had mercy on you.”

20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

He went his way, and began to proclaim in Decapolis how Jesus had done great things for him, and everyone marveled.

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

When Jesus had crossed back over in the boat to the other side, a great multitude was gathered to him; and he was by the sea.

22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

Behold, one of the rulers of the synagogue, Jairus by name, came; and seeing him, he fell at his feet,

23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

and begged him much, saying, “My little daughter is at the point of death. Please come and lay your hands on her, that she may be made healthy, and live.”

24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

He went with him, and a great multitude followed him, and they pressed upon him on all sides.

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

A certain woman, who had an issue of blood for twelve years,

26 щ о чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

and had suffered many things by many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,

27 я к зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

having heard the things concerning Jesus, came up behind him in the crowd, and touched his clothes.

28 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

For she said, “If I just touch his clothes, I will be made well.”

29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

Immediately the flow of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of her affliction.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

Immediately Jesus, perceiving in himself that the power had gone out from him, turned around in the crowd, and asked, “Who touched my clothes?”

31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

His disciples said to him, “You see the multitude pressing against you, and you say, ‘Who touched me?’”

32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

He looked around to see her who had done this thing.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.

34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

He said to her, “Daughter, your faith has made you well. Go in peace, and be cured of your disease.”

35 Я к Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

While he was still speaking, people came from the synagogue ruler’s house saying, “Your daughter is dead. Why bother the Teacher any more?”

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

But Jesus, when he heard the message spoken, immediately said to the ruler of the synagogue, “Don’t be afraid, only believe.”

37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

He allowed no one to follow him, except Peter, James, and John the brother of James.

38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

He came to the synagogue ruler’s house, and he saw an uproar, weeping, and great wailing.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

When he had entered in, he said to them, “Why do you make an uproar and weep? The child is not dead, but is asleep.”

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

They ridiculed him. But he, having put them all out, took the father of the child, her mother, and those who were with him, and went in where the child was lying.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

Taking the child by the hand, he said to her, “Talitha cumi!” which means, being interpreted, “Girl, I tell you, get up!”

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

Immediately the girl rose up and walked, for she was twelve years old. They were amazed with great amazement.

43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

He strictly ordered them that no one should know this, and commanded that something should be given to her to eat.