1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

Some men came down from Judea and taught the brothers, “Unless you are circumcised after the custom of Moses, you can’t be saved.”

2 К оли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

Therefore when Paul and Barnabas had no small discord and discussion with them, they appointed Paul and Barnabas, and some others of them, to go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.

3 Т ож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

They, being sent on their way by the assembly, passed through both Phoenicia and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles. They caused great joy to all the brothers.

4 К оли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

When they had come to Jerusalem, they were received by the assembly and the apostles and the elders, and they reported all things that God had done with them.

5 А ле дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

But some of the sect of the Pharisees who believed rose up, saying, “It is necessary to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.”

6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

The apostles and the elders were gathered together to see about this matter.

7 Я к велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

When there had been much discussion, Peter rose up and said to them, “Brothers, you know that a good while ago God made a choice among you, that by my mouth the nations should hear the word of the Good News, and believe.

8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

God, who knows the heart, testified about them, giving them the Holy Spirit, just like he did to us.

9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

He made no distinction between us and them, cleansing their hearts by faith.

10 О тож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

Now therefore why do you tempt God, that you should put a yoke on the neck of the disciples which neither our fathers nor we were able to bear?

11 Т а ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

But we believe that we are saved through the grace of the Lord Jesus, just as they are.”

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

All the multitude kept silence, and they listened to Barnabas and Paul reporting what signs and wonders God had done among the nations through them.

13 Я к замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

After they were silent, James answered, “Brothers, listen to me.

14 С имон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

Simeon has reported how God first visited the nations, to take out of them a people for his name.

15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

This agrees with the words of the prophets. As it is written,

16 П отому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

‘After these things I will return. I will again build the tabernacle of David, which has fallen. I will again build its ruins. I will set it up,

17 щ об шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

That the rest of men may seek after the Lord; all the Gentiles who are called by my name, says the Lord, who does all these things.

18 Г осподеві відвіку відомі всі вчинки Його.

All of God’s works are known to him from eternity.’

19 Т ому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

“Therefore my judgment is that we don’t trouble those from among the Gentiles who turn to God,

20 а ле написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

but that we write to them that they abstain from the pollution of idols, from sexual immorality, from what is strangled, and from blood.

21 Б о своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

For Moses from generations of old has in every city those who preach him, being read in the synagogues every Sabbath.”

22 Т оді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

Then it seemed good to the apostles and the elders, with the whole assembly, to choose men out of their company, and send them to Antioch with Paul and Barnabas: Judas called Barsabbas, and Silas, chief men among the brothers.

23 н аписавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

They wrote these things by their hand: “The apostles, the elders, and the brothers, to the brothers who are of the Gentiles in Antioch, Syria, and Cilicia: greetings.

24 Ч ерез те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

Because we have heard that some who went out from us have troubled you with words, unsettling your souls, saying, ‘You must be circumcised and keep the law,’ to whom we gave no commandment;

25 т о ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

it seemed good to us, having come to one accord, to choose out men and send them to you with our beloved Barnabas and Paul,

26 л юдьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

men who have risked their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

27 Т ож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

We have sent therefore Judas and Silas, who themselves will also tell you the same things by word of mouth.

28 Б о зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

For it seemed good to the Holy Spirit, and to us, to lay no greater burden on you than these necessary things:

29 с тримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

that you abstain from things sacrificed to idols, from blood, from things strangled, and from sexual immorality, from which if you keep yourselves, it will be well with you. Farewell.”

30 П осланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

So, when they were sent off, they came to Antioch. Having gathered the multitude together, they delivered the letter.

31 А перечитавши, раділи з потішення того.

When they had read it, they rejoiced over the encouragement.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

Judas and Silas, also being prophets themselves, encouraged the brothers with many words, and strengthened them.

33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

After they had spent some time there, they were sent back with greetings from the brothers to the apostles.

34 А ле Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

But Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.

36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

After some days Paul said to Barnabas, “Let’s return now and visit our brothers in every city in which we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing.”

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

Barnabas planned to take John, who was called Mark, with them also.

38 Т а Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

But Paul didn’t think that it was a good idea to take with them someone who had withdrawn from them in Pamphylia, and didn’t go with them to do the work.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

Then the contention grew so sharp that they separated from each other. Barnabas took Mark with him, and sailed away to Cyprus,

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

but Paul chose Silas, and went out, being commended by the brothers to the grace of God.

41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.

He went through Syria and Cilicia, strengthening the assemblies.