1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

¶ Then certain men who came down from Judaea taught the brethren and said, Except ye be circumcised after the manner of Moses, ye cannot be saved.

2 К оли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

When therefore Paul and Barnabas had no small dissension and disputation with them, they determined that Paul and Barnabas and certain other of them should go up to Jerusalem unto the apostles and elders about this question.

3 Т ож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

And they, being accompanied by some from the congregation, passed through Phenice and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles, and they caused great joy unto all the brethren.

4 К оли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

And when they were come to Jerusalem, they were received by the congregation and by the apostles and elders, and they declared all the things that God had done with them.

5 А ле дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

But there rose up certain of the sect of the Pharisees who had believed, saying, That it was needful to circumcise them and to command them to keep the law of Moses.

6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

¶ And the apostles and elders came together to consider of this matter.

7 Я к велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

And when there had been much disputing, Peter rose up and said unto them, Men and brethren, ye know how that a good while ago God chose that the Gentiles by my mouth should hear the word of the gospel and believe.

8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

And God, who knows the hearts, bore them witness, giving them the Holy Spirit, even as he did unto us,

9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

and put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.

10 О тож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

Now therefore why tempt ye God, putting a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we were able to bear?

11 Т а ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

For we believe that through the grace of the Lord Jesus Christ we shall be saved, even as they.

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

Then all the multitude kept silence and gave audience to Barnabas and Paul, declaring what great miracles and wonders God had wrought among the Gentiles by them.

13 Я к замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

And after they had become silent, James answered, saying, Men and brethren, hearken unto me:

14 С имон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

Simeon has declared how God first visited the Gentiles, to take out of them a people for his name.

15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

And to this agree the words of the prophets; as it is written,

16 П отому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

After this I will return and will restore the tabernacle of David, which is fallen down; and I will repair its ruins, and I will set it up again,

17 щ об шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

that the men that are left might seek after the Lord, and all the Gentiles, upon whom my name is called, saith the Lord, who does all these things.

18 Г осподеві відвіку відомі всі вчинки Його.

Known unto God are all his works from the beginning of the world.

19 Т ому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

Therefore my sentence is that those from among the Gentiles who are converted to God not be troubled,

20 а ле написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

but that we write unto them that they abstain from pollutions of idols and from fornication and from things strangled and from blood.

21 Б о своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

For Moses of old time has in every city those that preach him, being read in the synagogues every sabbath day.

22 Т оді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

¶ Then it pleased the apostles and elders, with the whole congregation, to send chosen men of their own company to Antioch with Paul and Barnabas; namely, Judas surnamed Barsabas and Silas, principal men among the brethren;

23 н аписавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

and they wrote letters by them after this manner: The apostles and elders and brethren send greeting unto the brethren who are of the Gentiles in Antioch and Syria and Cilicia;

24 Ч ерез те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

forasmuch as we have heard that certain ones who went out from us have troubled you with words, subverting your souls, saying, Ye must be circumcised and keep the law, to whom we gave no such commandment,

25 т о ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

it seemed good unto us, being assembled with one accord, to send chosen men unto you with our beloved Barnabas and Paul,

26 л юдьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

men that have hazarded their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

27 Т ож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

We have sent therefore Judas and Silas, who shall also tell you the same things by mouth.

28 Б о зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

For it seemed good to the Holy Spirit and to us to lay upon you no greater burden than these necessary things:

29 с тримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

that ye abstain from foods offered to idols and from blood and from things strangled and from fornication; from which if ye keep yourselves, ye shall do well. Fare ye well.

30 П осланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

So when they were dismissed, they came to Antioch; and when they had gathered the multitude together, they delivered the epistle,

31 А перечитавши, раділи з потішення того.

which when they had read, they rejoiced for the consolation.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

And Judas and Silas, being prophets also themselves, exhorted the brethren with many words and confirmed them.

33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

And after they had tarried there a space, they were let go in peace from the brethren unto the apostles.

34 А ле Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

Notwithstanding it pleased Silas to abide there still.

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

Paul also and Barnabas continued in Antioch, teaching the word of the Lord and announcing the gospel, with many others also.

36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

¶ And some days after, Paul said unto Barnabas, Let us go again and visit our brethren in every city where we have preached the word of the Lord and see how they do.

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

And Barnabas determined to take with them John, whose surname was Mark.

38 Т а Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

But Paul thought it not good to take him with them, who departed from them from Pamphylia and did not go with them to the work.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

And the contention was so sharp between them that they departed asunder one from the other, and so Barnabas took Mark and sailed unto Cyprus;

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

and Paul chose Silas and departed, being recommended by the brethren unto the grace of God.

41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.

And he went through Syria and Cilicia, confirming the congregations.