1 Л юдина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

¶ Man that is born of a woman is of few days and full of trouble.

2 в она виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

He comes forth like an open flower and is cut down; he flees as a shadow and does not remain.

3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

And dost thou open thine eyes upon such a one and bring me into judgment with thee?

4 Х то чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Who can bring a clean thing out of an unclean? No one.

5 Я кщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Seeing his days are determined, the number of his months are with thee, thou hast appointed his bounds that he cannot pass.

6 в ідвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

If thou should leave him, he will cease to exist; until then, he shall desire, as a hireling, his day.

7 Б о дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

¶ For there is yet hope for a tree, if it is cut down, that it will sprout again and that its tender branch will not cease.

8 я кщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Though its root waxes old in the earth and its trunk is dead in the ground,

9 т о від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

at the scent of water it will bud and bring forth boughs like a new plant.

10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

But when man shall die and be cut off, and the man shall perish, where shall he be?

11 Я к вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

The waters from the sea went, and the river ran out, it dried up.

12 т ак і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

So man lies down and does not rise; until there is no heaven, they shall not awake nor be raised out of their sleep.

13 О , якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

O that thou would hide me in Sheol, that thou would keep me covered until thy wrath is past, that thou would appoint me a set time and remember me!

14 Я к помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

If a man dies, shall he live again? All the days of my appointed time I will wait until my transformation comes.

15 К ликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Then thou shalt call, and I will answer thee; thou wilt have a desire towards the work of thine hands.

16 б о кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

¶ For now thou dost number my steps; thou dost not open up my sin.

17 п ровина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

My transgression is sealed up in a bag, and thou dost sew up my iniquity.

18 А ле гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

And certainly the mountain that falls is undone, and the rocks are removed out of their place.

19 к аміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

The impetuous waters break the stones and wash away the dust of the earth; in like manner thou dost cause man to lose hope.

20 Т и силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Thou shalt be stronger than him for ever, and he passes; thou dost change his countenance and send him away.

21 Ч и сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

His sons shall be honoured and he shall not know of it; or they shall be afflicted, but he shall not perceive of them.

22 Б оліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

But while his flesh is upon him, he shall have pain, and his soul within him shall mourn.