1 І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

¶ Then Paul, earnestly beholding the council, said, Men and brethren, I have lived in all good conscience before God until this day.

2 А ле первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.

And the prince of the priests, Ananias, commanded those that stood by him to smite him on the mouth.

3 Т оді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

Then Paul said unto him, God shall smite thee, thou whitewashed wall, for dost thou sit to judge me after the law and command me to be smitten contrary to the law?

4 А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?

And those that stood by said, Dost thou revile God’s high priest?

5 І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

Then Paul said, I did not know, brethren, that he was the prince of the priests, for it is written, Thou shalt not speak evil of the ruler of thy people.

6 І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

¶ But when Paul perceived that the one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, Men and brethren, I am a Pharisee, the son of a Pharisee, and of the hope and resurrection of the dead I am called in question.

7 Я кже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.

And when he had so said, there arose a dissension between the Pharisees and the Sadducees, and the multitude was divided.

8 С аддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

For the Sadducees say that there is no resurrection, neither angel, nor spirit; but the Pharisees confess both.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.

And there arose a great cry; and the scribes that were of the Pharisees’ part arose and strove, saying, We find no evil in this man, but if a spirit or an angel has spoken to him, let us not fight against God.

10 А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

And when there arose a great dissension, the tribunal, fearing lest Paul should have been pulled in pieces by them, commanded the soldiers to go down and to take him by force from among them and to bring him into the fortress.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

And the night following the Lord stood by him and said, Be of good cheer, Paul, for as thou hast testified of me in Jerusalem, so must thou also bear witness at Rome.

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!

¶ And when it was day, certain of the Jews banded together and they vowed under a curse, saying that they would neither eat nor drink until they had killed Paul.

13 А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.

And they were more than forty who had made this conspiracy.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

And they came to the princes of the priests and the elders and said, We have made a vow of anathema that we will eat nothing until we have slain Paul.

15 О тож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...

Now therefore ye with the council signify to the tribunal that he bring him down unto you tomorrow, as though ye would enquire something more certain concerning him, and we, before he arrives, are ready to kill him.

16 Я к зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.

And when Paul’s sister’s son heard of their ambush, he went and entered into the fortress and told Paul.

17 П авло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

Then Paul called one of the centurions unto him and said, Bring this young man unto the tribunal, for he has a certain thing to tell him.

18 Т ой же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.

So he took him and brought him to the tribunal and said, Paul the prisoner called me unto him and asked me to bring this young man unto thee, who has something to say unto thee.

19 І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?

Then the tribunal took him by the hand and went with him aside privately and asked him, What is that thou hast to tell me?

20 А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

And he said, The Jews have agreed to ask thee that thou would bring down Paul tomorrow into the council, as though they would enquire something more certain of him.

21 О тож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.

But do not believe them, for more than forty of them lie in wait to ambush him, who have vowed under a curse that they will neither eat nor drink until they have killed him, and now they are ready, looking for a promise from thee.

22 Т оді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.

So the tribunal then let the young man depart and charged him, See thou tell no one that thou hast showed these things to me.

23 І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.

And he called unto him two centurions, saying, Make ready two hundred soldiers to go to Caesarea and seventy horsemen and two hundred spearmen, at the third hour of the night

24 П риготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.

and provide them beasts that they may set Paul on and bring him safe unto Felix the governor.

25 І листа написав він такого ось змісту:

And he wrote a letter after this manner:

26 К лавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!

Claudius Lysias unto the most excellent governor Felix sends greeting.

27 Ц ього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.

This man was taken of the Jews and should have been killed by them; then I came with an army and rescued him, having understood that he was a Roman.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.

And when I desired to know the cause of why they accused him, I brought him forth into their council,

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.

whom I found to be accused of questions of their law, but to have nothing laid to his charge worthy of death or of bonds.

30 Я к донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!

And when it was told me how the Jews lay in wait to ambush the man, I sent straightway to thee and gave commandment to his accusers also to say before thee what they had against him. Farewell.

31 О тож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.

Then the soldiers, as it was commanded them, took Paul and brought him by night to Antipatris.

32 А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.

On the next day they left the horsemen to go with him and returned to the fortress,

33 А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

who, when they came to Caesarea and delivered the epistle to the governor, presented Paul also before him.

34 Н амісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

And when the governor had read the letter, he asked of what province he was. And when he understood that he was of Cilicia,

35 Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.

I will hear thee, said he, when thine accusers are also come. And he commanded him to be kept in Herod’s judgment hall.