1 С лово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.

¶ The word of the LORD that went to Joel the son of Pethuel.

2 П ослухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?

Hear this, ye old men, and give ear, all ye inhabitants of the earth. Has this been in your days, or even in the days of your fathers?

3 О повідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.

Tell your sons of it, and let your sons tell their sons, and their sons another generation.

4 Щ о лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.

That which the palmerworm has left the locust has eaten; and that which the locust has left the cankerworm has eaten; and that which the cankerworm has left the caterpillar has eaten.

5 П робудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!

Awake, ye drunkards, and weep; and howl, all ye drinkers of wine, because of the new wine; for it is cut off from your mouth.

6 Б о на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.

For a people has come up upon my land, strong, and without number, whose teeth are the teeth of a lion, and he has the molars of a great lion.

7 В иноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.

He has laid my vine waste and barked my fig tree: he has made it clean bare and cast it away; its branches are made white.

8 Г олоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.

¶ Lament like a young woman girded with sackcloth for the husband of her youth.

9 Ж ертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.

The grain offering and the drink offering of the house of the LORD has perished; the priests, the LORD’s ministers, mourn.

10 О пустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.

The field was destroyed, the land mourns; for the wheat was destroyed; the new wine was dried up, the oil perished.

11 З асоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.

Be ye ashamed, O ye husbandmen; howl, O ye vinedressers, for the wheat and for the barley; because the harvest of the field is lost.

12 У сох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.

The vine has dried up, and the fig tree has perished; the pomegranate tree, the palm tree also, and the apple tree, even all the trees of the field, have withered: therefore joy has withered away from the sons of men.

13 О пережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!

Gird yourselves, and lament, ye priests: howl, ye ministers of the altar: come, lie all night in sackcloth, ye ministers of my God: for the present and the drink offering is taken away from the house of your God.

14 О голосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.

¶ Sanctify a fast, call a solemn assembly, gather the elders and all the inhabitants of the earth into the house of the LORD your God and cry unto the LORD.

15 Г оре дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!

Alas for the day! for the day of the LORD is at hand, and it shall come as a destruction from the Almighty.

16 Ч и ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

Is not the food cut off before our eyes, the joy and the gladness from the house of our God?

17 П окорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.

The seed has rotted under their clods, the storehouses were laid desolate, the barns were destroyed for the wheat is withered.

18 Я к стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені!

How the beasts groan! The herds of cattle are perplexed because they have no pasture; the flocks of sheep are condemned.

19 Д о тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.

O LORD, to thee will I cry for the fire has devoured the pastures of the wilderness, and the flame has burned all the trees of the field.

20 Н авіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!

The beasts of the field also cry unto thee for the rivers of waters are dried up, and the fire has devoured the meadows of the wilderness.