1 ( 24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.

¶ And it came to pass when Saul was returned from following the Philistines, that it was told him, saying, Behold, David is in the wilderness of Engedi.

2 ( 24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.

Then Saul took three thousand chosen men out of all Israel and went to seek David and his men upon the rocks of the wild goats.

3 ( 24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.

And he came to a flock of sheep by the way where there was a cave, and Saul went in to cover his feet, and David and his men remained in the sides of the cave.

4 ( 24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.

Then the men of David said unto him, Behold the day of which the LORD said unto thee, Behold, I will deliver thy enemy into thy hand that thou may do to him as it shall seem good unto thee. Then David arose and silently cut off the skirt of Saul’s robe.

5 ( 24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.

And it came to pass afterward that David’s heart smote him because he had cut off Saul’s skirt.

6 ( 24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

And he said unto his men, The LORD keep me from doing this thing unto my master, the LORD’s anointed, to stretch forth my hand against him, seeing he is the anointed of the LORD.

7 ( 24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.

So David stayed his servants with these words and did not allow them to rise against Saul. But Saul rose up out of the cave and went on his way.

8 ( 24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

David also arose afterward and went out of the cave and cried after Saul, saying, My lord the king. And when Saul looked behind him, David stooped with his face to the earth and worshipped.

9 ( 24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?

¶ And David said to Saul, Why hearest thou men’s words, saying, Behold, David seeks thy hurt?

10 ( 24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!

Behold, this day thine eyes have seen how that the LORD had delivered thee today into my hand in the cave, and some bade me kill thee, but I forgave thee, and I said, I will not put forth my hand against my lord, for he is the LORD’s anointed.

11 ( 24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!

Moreover, my father, see; see the skirt of thy robe is even in my hand, for in that I cut off the skirt of thy robe and did not kill thee, know thou and see that there is neither evil nor transgression in my hand, and I have not sinned against thee; yet thou doest hunt my life to take it.

12 ( 24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!

The LORD judge between me and thee, and the LORD avenge me of thee, but my hand shall not be upon thee.

13 ( 24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!

As saith the proverb of the ancients, Wickedness proceeds from the wicked, but my hand shall not be upon thee.

14 ( 24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?

After whom is the king of Israel come out? After whom dost thou pursue? After a dead dog? After a flea?

15 ( 24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

The LORD, therefore, shall judge, and he shall judge between me and thee. Let him see and plead my cause, and defend me from thy hand.

16 ( 24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.

¶ And it came to pass, when David had finished speaking these words unto Saul, that Saul said, Is this thy voice, my son David? And Saul lifted up his voice and wept.

17 ( 24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.

And he said to David, Thou art more righteous than I, for thou hast repaid me with good, whereas I have repaid thee with evil.

18 ( 24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.

And thou hast showed this day how that thou hast dealt well with me; forasmuch as when the LORD had delivered me into thy hand, thou didst not kill me.

19 ( 24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.

For if a man finds his enemy, will he let him go away safe and sound? The LORD reward thee with good for that which thou hast done unto me this day.

20 ( 24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.

And now, behold, I know well that thou shalt surely be king and that the kingdom of Israel shall be firm and stable in thy hand.

21 ( 24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.

Swear now therefore unto me by the LORD that thou wilt not cut off my seed after me and that thou wilt not destroy my name out of my father’s house.

22 ( 24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.

Then David swore unto Saul. And Saul went home, but David and his men went up unto the fortress.