1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

¶ And it came to pass that the people complained in an evil manner in the ears of the LORD, and the LORD heard it; and his anger was kindled, and the fire of the LORD burnt among them and consumed in the uttermost parts of the camp.

2 І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

Then the people cried unto Moses, and when Moses prayed unto the LORD, the fire was quenched.

3 І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

And he called the name of the place Taberah because the fire of the LORD burnt among them.

4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?

¶ And the vulgar who were mixed in among them returned to their lust; and even the sons of Israel wept and said, Who shall give us flesh to eat?

5 М и згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

We remember the fish, which we freely ate in Egypt, the cucumbers and the melons and the leeks and the onions and the garlic,

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

but now our soul is dried away; there is nothing at all besides this manna before our eyes.

7 А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

And the manna was as coriander seed, and the colour thereof as the colour of bdellium.

8 Л юди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

And the people scattered about and gathered it and ground it in mills or beat it in a mortar and baked it in pans and made cakes of it, and the taste of it was as the taste of fresh oil.

9 А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

And when the dew fell upon the camp in the night, the manna fell upon it.

10 І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

Then Moses heard the people weep throughout their families, each man in the door of his tent; and the anger of the LORD was kindled greatly; Moses also was displeased.

11 І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

And Moses said unto the LORD, Why hast thou afflicted thy slave and why have I not found grace in thy sight, that thou layest the burden of all these people upon me?

12 Ч и я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

Have I conceived all these people? Have I begotten them, that thou should say unto me, Carry them in thy bosom, as a nurse carries a sucking child, unto the land which thou hast sworn unto their fathers?

13 З відки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!

Where should I find flesh to give unto all these people? For they weep unto me, saying, Give us flesh that we may eat.

14 Н е подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

I am not able to bear all these people alone because it is too heavy for me.

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

And if thou must deal thus with me, kill me, I pray thee, out of hand, if I have found grace in thy sight; and let me not see my wretchedness.

16 І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

¶ Then the LORD said unto Moses, Gather unto me seventy men of the elders of Israel, whom thou knowest to be elders of the people, and their princes; and bring them unto the tabernacle of the testimony that they may stand there with thee.

17 І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

And I will come down and talk with thee there, and I will take of the spirit which is in thee and will put it upon them, and they shall bear the burden of the people with thee, that thou bear it not thyself alone.

18 А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

But thou shalt say unto the people, Sanctify yourselves for tomorrow, and ye shall eat flesh, for ye have wept in the ears of the LORD, saying, Who shall give us flesh to eat? for it was better with us in Egypt. Therefore the LORD will give you flesh, and ye shall eat.

19 Н е один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

Ye shall not eat one day nor two days nor five days neither ten days nor twenty days,

20 а ле цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

But even a whole month, until it comes out of your nostrils and it becomes loathsome unto you, because ye have despised the LORD who is among you and have wept before him, saying, Why have we come forth out of Egypt?

21 І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.

Then Moses said, The people, among whom I am, are six hundred thousand footmen, and thou hast said, I will give them flesh that they may eat a whole month!

22 Ч и худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

Shall sheep and oxen be slain for them, to suffice them? Or shall all the fish of the sea be gathered together for them, to suffice them?

23 А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

Then the LORD said unto Moses, Is the LORD’s hand waxed short? Thou shalt see now whether my word shall come to pass unto thee or not.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

¶ And Moses went out and told the people the words of the LORD and gathered the seventy men of the elders of the people and set them round about the tabernacle.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

Then the LORD came down in the cloud and spoke unto him and took of the spirit that was in him and gave it unto the seventy elders, and it came to pass that when the spirit rested upon them, they prophesied and did not cease.

26 І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

But there remained two of the men in the camp, the name of the one was Eldad and the name of the other Medad, upon whom the spirit also rested; and they were of those that were written, but they had not gone unto the tabernacle; and they began to prophesy in the camp.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

And a young man ran and told Moses, and said, Eldad and Medad prophesy in the camp.

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

Then Joshua the son of Nun, the minister of Moses, one of his young men, answered and said, My lord Moses, forbid them.

29 І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

And Moses said unto him, Art thou jealous for my sake? It would be good that all the LORD’s people were prophets and that the LORD would put his spirit upon them!

30 І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

And Moses withdrew into the camp, he and the elders of Israel.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

¶ And there went forth a wind from the LORD and brought quail from the sea and left them upon the camp, a day’s journey on this side and a day’s journey on the other side, round about the camp and almost two cubits high upon the face of the earth.

32 І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

Then the people stood up all that day and all that night and all the next day, and they gathered the quail; he that gathered least gathered ten heaps, and they spread them all abroad for themselves round about the camp.

33 Т е м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...

And while the flesh was yet between their teeth, before it was chewed, the wrath of the LORD was kindled against the people, and the LORD smote the people with a very great plague.

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

And he called the name of that place Kibrothhattaavah because there they buried the people that lusted.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

From Kibrothhattaavah he moved the people unto Hazeroth, and they abode at Hazeroth.