1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

¶ Now upon the first of the sabbaths, very early in the morning they came unto the sepulchre, bringing the spices which they had prepared, and certain others with them.

2 т а й застали, що камінь від гробу відвалений був.

And they found the stone rolled away from the sepulchre.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

And they entered in and did not find the body of the Lord Jesus.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

And it came to pass as they were much perplexed thereabout, behold, two men stood by them in shining garments;

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

and as they were afraid and bowed down their faces to the earth, they said unto them, Why seek ye the living among the dead?

6 Н ема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

He is not here, but is risen; remember how he spoke unto you when he was yet in Galilee,

7 В ін казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

saying, The Son of man must be delivered into the hands of sinful men and be crucified, and the third day rise again.

8 І згадали вони ті слова Його!

Then they remembered his words

9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

and returned from the sepulchre and told all these things unto the eleven and to all the rest.

10 Т о були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

It was Mary Magdalene and Joanna and Mary the mother of James and other women that were with them who told these things unto the apostles.

11 Т а слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

And their words seemed to them as idle tales, and they did not believe them.

12 П етро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

But Peter arose and ran unto the sepulchre, and stooping down, he beheld the linen clothes laid by themselves and departed, wondering in himself at that which was come to pass.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

¶ And, behold, two of them went that same day to a village called Emmaus, which was about sixty furlongs from Jerusalem.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

And they talked together of all these things which had happened.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

And it came to pass, that, while they communed together and reasoned, Jesus himself drew near and went together with them.

16 О чі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

But their eyes were held fast that they should not know him.

17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

And he said unto them, What manner of communications are these that ye have one to another as ye walk and are sad?

18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

And one of them, whose name was Cleopas, answering said unto him, Art thou only a stranger in Jerusalem and hast not known the things which are come to pass there in these days?

19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Then he said unto them, What things? And they said unto him, Concerning Jesus of Nazareth, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people,

20 Я к первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

and how the princes of the priests and our rulers delivered him to be condemned to death and crucified him.

21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

But we were hoping that it was he who should redeem Israel, and beside all this, today is the third day since these things were done.

22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

Although also certain women of our company made us astonished, who before daybreak were at the sepulchre;

23 в они тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

and when they did not find his body, they came, saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.

24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

And certain of those who were with us went to the sepulchre, and found it even so as the women had said; but they did not see him.

25 Т оді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Then he said unto them, O fools, and slow of heart to believe all that the prophets have spoken;

26 Ч и ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

ought not the Christ to have suffered these things and to enter (like this) into his glory?

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

And beginning at Moses and all the prophets, he expounded this unto them in all the scriptures concerning himself.

28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

And they drew near unto the village where they went, and he made as though he would have gone further.

29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

But they constrained him, saying, Abide with us, for it is toward evening, and the day is far spent. And he went in to tarry with them.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

And it came to pass as he sat at the table with them, he took bread and blessed it and broke and gave to them.

31 Т оді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.

32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

And they said one to another, Did not our heart burn within us while he talked with us in the way and while he opened to us the scriptures?

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

And they rose up the same hour and returned to Jerusalem and found the eleven gathered together and those that were with them,

34 я кі розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

saying, The Lord is risen indeed and has appeared to Simon.

35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

And they told what things were done in the way and how he was known to them in the breaking of the bread.

36 І , як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

¶ And as they spoke these things, Jesus himself stood in the midst of them and said unto them, Peace be unto you.

37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

But they were terrified and frightened, and supposed that they were seeing a spirit.

38 В ін же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

And he said unto them, Why are ye troubled? and why do thoughts arise in your hearts?

39 П огляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Behold my hands and my feet, that it is I myself; handle me and see, for a spirit does not have flesh and bones, as ye see me have.

40 І , промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

And when he had thus spoken, he showed them his hands and his feet.

41 І , як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

And as they were not believing him yet for joy and wondering, he said unto them, Have ye here any food?

42 В они ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

So they gave him a piece of a broiled fish and of a honeycomb.

43 І , взявши, Він їв перед ними.

And he took it and ate before them.

44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

And he said unto them, These are the words which I spoke unto you, while I was yet with you, that all things must be fulfilled which were written in the law of Moses and in the prophets and in the psalms, concerning me.

45 Т оді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Then he opened their understanding that they might understand the scriptures

46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

and said unto them, Thus it is written, and thus it behooved the Christ to suffer and to rise from the dead the third day;

47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

and that repentance and remission of sins should be preached in his name among all nations, beginning from Jerusalem.

48 А ви свідки того.

And ye are witnesses of these things.

49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

And, behold, I shall send the promise of my Father upon you, but tarry ye in the city of Jerusalem until ye are endued with power from on high.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

¶ And he led them out as far as to Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

And it came to pass while he blessed them, he was parted from them and carried up into heaven.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

And they worshipped him and returned to Jerusalem with great joy

53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.