1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

Ora nel primo giorno della settimana, al mattino molto presto esse, e altre donne con loro, si recarono al sepolcro, portando gli aromi che avevano preparato.

2 т а й застали, що камінь від гробу відвалений був.

E trovarono che la pietra era stata rotolata dal sepolcro.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

Ma, entrate, non trovarono il corpo del Signore Gesú.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

E, mentre erano grandemente perplesse a questo riguardo, ecco presentarsi loro due uomini in vesti sfolgoranti.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Ora, essendo esse impaurite e tenendo la faccia chinata a terra, quelli dissero loro: «Perché cercate il vivente tra i morti?

6 Н ема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Egli non è qui, ma è risuscitato; ricordatevi come vi parlò, mentre era ancora in Galilea,

7 В ін казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

dicendo che il Figlio dell'uomo doveva esser dato nelle mani di uomini peccatori, essere crocifisso e risuscitare il terzo giorno».

8 І згадали вони ті слова Його!

Ed esse si ricordarono delle sue parole.

9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

Al loro ritorno dal sepolcro, raccontarono tutte queste cose agli undici e a tutti gli altri.

10 Т о були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Or quelle che riferirono queste cose agli apostoli erano Maria Maddalena, Giovanna, Maria madre di Giacomo e le altre donne che erano con loro.

11 Т а слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Ma queste parole parvero loro come un'assurdità; ed essi non credettero loro.

12 П етро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

Pietro tuttavia, alzatosi, corse al sepolcro e, chinatosi a guardare, non vide altro che le lenzuola che giacevano da sole, poi se ne andò, meravigliandosi dentro di sé di quanto era accaduto.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

In quello stesso giorno, due di loro se ne andavano verso un villaggio, di nome Emmaus, distante sessanta stadi da Gerusalemme.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

Ed essi parlavano tra loro di tutto quello che era accaduto.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Or avvenne che, mentre parlavano e discorrevano insieme, Gesú stesso si accostò e si mise a camminare con loro.

16 О чі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Ma i loro occhi erano impediti dal riconoscerlo.

17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

Egli disse loro: «Che discorsi sono questi che vi scambiate l'un l'altro, cammin facendo? E perché siete mesti?».

18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

E uno di loro, di nome Cleopa, rispondendo, gli disse: «Sei tu l'unico forestiero in Gerusalemme, che non conosca le cose che vi sono accadute in questi giorni?».

19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Ed egli disse loro: «Quali?». Essi gli dissero: «Le cose di Gesú Nazareno, che era un profeta potente in opere e parole davanti a Dio e davanti a tutto il popolo.

20 Я к первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

E come i capi dei sacerdoti e i nostri magistrati lo hanno consegnato per essere condannato a morte e l'hanno crocifisso

21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

Or noi speravamo che fosse lui che avrebbe liberato Israele; invece, con tutto questo, siamo già al terzo giorno da quando sono avvenute queste cose.

22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

Ma anche alcune donne tra di noi ci hanno fatto stupire perché, essendo andate di buon mattino al sepolcro,

23 в они тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

e non avendo trovato il suo corpo, sono tornate dicendo di aver avuto una visione di angeli, i quali dicono che egli vive.

24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

E alcuni dei nostri sono andati al sepolcro e hanno trovato le cose come avevano detto le donne, ma lui non l'hanno visto».

25 Т оді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Allora egli disse loro: «O insensati e tardi di cuore a credere a tutte le cose che i profeti hanno detto!

26 Ч и ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Non doveva il Cristo soffrire tali cose, e cosí entrare nella sua gloria?».

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

E cominciando da Mosé e da tutti i profeti, spiegò loro in tutte le Scritture le cose che lo riguardavano.

28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Come si avvicinavano al villaggio dove erano diretti, egli finse di andare oltre.

29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

Ma essi lo trattennero, dicendo: «Rimani con noi, perché si fa sera e il giorno è già declinato». Egli dunque entrò per rimanere con loro.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

E, come si trovava a tavola con loro prese il pane, lo benedisse e, dopo averlo spezzato, lo distribuí loro.

31 Т оді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Allora si aprirono loro gli occhi e lo riconobbero; ma egli scomparve dai loro occhi.

32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

Ed essi si dissero l'un l'altro: «Non ardeva il nostro cuore dentro di noi, mentre egli ci parlava per la via e ci apriva le Scritture?».

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

In quello stesso momento si alzarono e ritornarono a Gerusalemme, dove trovarono gli undici e quelli che erano con loro riuniti insieme.

34 я кі розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

Costoro dicevano: «Il Signore è veramente risorto ed è apparso a Simone».

35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

Essi allora raccontarono le cose avvenute loro per via, e come lo avevano riconosciuto allo spezzar del pane.

36 І , як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Ora, mentre essi parlavano di queste cose, Gesú stesso si rese presente in mezzo a loro e disse loro: «Pace a voi!».

37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Ma essi, terrorizzati e pieni di paura, pensavano di vedere uno spirito.

38 В ін же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Allora egli disse loro: «Perché siete turbati? E perché nei vostri cuori sorgono dei dubbi?

39 П огляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Guardate le mie mani e i miei piedi, perché sono io. Toccatemi e guardate, perché uno spirito non ha carne e ossa, come vedete che ho io».

40 І , промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

E, detto questo, mostrò loro le mani e i piedi.

41 І , як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Ma poiché essi non credevano ancora per la gioia ed erano pieni di meraviglia, egli disse loro: «Avete qui qualcosa da mangiare?».

42 В они ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

Ed essi gli diedero un pezzo di pesce arrostito e un favo di miele.

43 І , взявши, Він їв перед ними.

Ed egli li prese e mangiò in loro presenza.

44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Poi disse loro: «Queste sono le parole che vi dicevo quando ero ancora con voi: che si dovevano adempiere tutte le cose scritte a mio riguardo nella legge di Mosé, nei profeti e nei salmi».

45 Т оді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Allora aprí loro la mente, perché comprendessero le Scritture,

46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

e disse loro: «Cosí sta scritto, e cosí era necessario che il Cristo soffrisse e risuscitasse dai morti il terzo giorno

47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

e che nel suo nome si predicasse il ravvedimento e il perdono dei peccati a tutte le genti, cominciando da Gerusalemme.

48 А ви свідки того.

Or voi siete testimoni di queste cose.

49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

Ed ecco, io mando su di voi la promessa del Padre mio; ma voi rimanete nella città di Gerusalemme, finché siate rivestiti di potenza dall'alto.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

Poi li condusse fuori fino a Betania e alzate in alto le mani, li benedisse.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

E avvenne che, mentre egli li benediceva, si separò da loro e fu portato su nel cielo.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

Ed essi, dopo averlo adorato, tornarono a Gerusalemme con grande gioia.

53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

E stavano continuamente nel tempio, lodando e benedicendo Dio. Amen!