1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Giobbe riprese il suo discorso e disse:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

«Oh, potessi essere come nei mesi di un tempo, come nei giorni in cui Dio mi proteggeva,

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

quando la sua lampada brillava sopra il mio capo e alla sua luce camminavo in mezzo alle tenebre;

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

com'ero ai giorni della mia maturità, quando il consiglio segreto di Dio vegliava sulla mia tenda,

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

quando l'Onnipotente era ancora con me e i miei figli mi stavano intorno;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

quando mi lavavo i piedi nel burro e la roccia versava per me ruscelli d'olio.

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Quando uscivo verso la porta della città e rizzavo il mio seggio in piazza,

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

i giovani, al vedermi, si tiravano in disparte, i vecchi si alzavano e rimanevano in piedi;

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

i principi smettevano di parlare e si mettevano la mano alla bocca;

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

la voce dei capi si smorzava e la loro lingua si attaccava al palato.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

L'orecchio che mi udiva, mi proclamava beato, e l'occhio che mi vedeva, mi rendeva testimonianza,

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

perché liberavo il povero che gridava in cerca di aiuto, e l'orfano che non aveva alcuno che l'aiutasse.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

La benedizione del morente scendeva su di me e facevo esultare il cuore della vedova.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Avevo indossato la giustizia ed essa mi rivestiva; la mia equità mi faceva da mantello e turbante.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Ero occhi per il cieco e piedi per lo zoppo;

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

ero un padre per i poveri e investigavo il caso che non conoscevo.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Spezzavo le mascelle del malvagio e strappavo dai suoi denti la preda.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

E pensavo: "Morirò nel mio nido e moltiplicherò i miei giorni come la sabbia;

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

le mie radici si stenderanno verso le acque, la rugiada rimarrà tutta la notte sul mio ramo;

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

la mia gloria sarà sempre nuova in me e il mio arco acquisterà nuova forza nella mia mano.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Gli astanti mi ascoltavano in aspettazione e tacevano per udire il mio consiglio.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Dopo che avevo parlato non replicavano, e le mie parole cadevano su di loro come gocce di rugiada.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Mi aspettavano come si aspetta la pioggia e spalancavano la loro bocca come per l'ultima pioggia.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Io sorridevo loro quando erano sfiduciati, e non potevano sminuire la luce del mio volto.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Quando andavo da loro, mi sedevo come capo e stavo come un re tra le sue schiere, come uno che consola gli afflitti».