1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

«Sono nauseato della mia vita; darò libero sfogo al mio lamento, parlando nell'amarezza dell'anima mia!

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Dirò a Dio: "Non condannarmi! Fammi sapere perché contendi con me.

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Ti par bene opprimere, disprezzare l'opera delle tue mani e mostrarti favorevole ai disegni dei malvagi?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Hai tu occhi di carne, o vedi anche tu come vede l'uomo?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Sono forse i tuoi giorni come i giorni di un mortale, i tuoi anni come i giorni di un uomo?

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

perché tu debba indagare sulla mia colpa e andare in cerca del mio peccato,

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

pur sapendo che non sono colpevole e che non c'è nessuno che mi può liberare dalla tua mano?

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Le tue mani mi hanno fatto e plasmato tutt'insieme, ma ora vorresti distruggermi.

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Ricordati, ti prego, che mi hai plasmato come argilla, e che mi farai ritornare in polvere!

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Non mi hai forse versato come il latte, e fatto coagulare come il formaggio?

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Tu mi hai rivestito di pelle e di carne, e mi hai intessuto di ossa e di nervi.

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Mi hai concesso vita e benevolenza, e la tua provvidenza ha vegliato sul mio spirito,

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

ma nascondevi queste cose nel tuo cuore; ora so che pensavi questo.

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Se pecco, tu mi tieni d'occhio e non mi lasci impunito della mia colpa.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Se sono malvagio, guai a me! Anche se fossi giusto, non oserei alzare il capo, sazio come sono d'ignominia e vedendo la mia miseria.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Se alzo il capo, tu mi dai la caccia come un leone, compiendo nuovamente meraviglie contro di me.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Tu rinnovi i tuoi testimoni contro di me, accresci la tua ira contro di me e truppe sempre fresche mi assalgono.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Perché dunque mi hai fatto uscire dal grembo? Fossi morto, senza che alcun occhio mi avesse visto!

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Sarei stato come se non fossi mai esistito, portato dal grembo alla tomba.

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Non sono forse pochi i miei giorni? Smettila dunque, lasciami stare, perché possa riprendermi un po'

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

prima che me ne vada per non tornare piú, verso la terra di tenebre e di ombra di morte,

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

terra di oscurità e di grandi tenebre di ombra di morte e senza alcun ordine dove persino la luce è come le tenebre"». Primo discorso di Zofar: Dio trascende la conoscenza dell'uomo. Invito a Giobbe a ravvedersi