1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Era allora malato un certo Lazzaro di Betania, il villaggio di Maria e di Marta, sua sorella.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Or Maria era quella che unse di olio profumato il Signore e gli asciugò i piedi con i suoi capelli; e suo fratello Lazzaro era malato.

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Le sorelle dunque mandarono a dire a Gesú: «Signore, ecco, colui che tu ami è malato».

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

E Gesú, udito ciò, disse: «Questa malattia non è a morte, ma per la gloria di Dio, affinché per mezzo di essa il Figlio di Dio sia glorificato».

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Or Gesú amava Marta, sua sorella e Lazzaro.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Come dunque ebbe inteso che Lazzaro era malato, si trattenne ancora due giorni nel luogo dove egli era.

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Poi disse ai suoi discepoli: «Torniamo di nuovo in Giudea».

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

I discepoli gli dissero: «Maestro, i Giudei poco fa cercavano di lapidarti e tu vai di nuovo là?».

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Gesú rispose: «Non vi sono forse dodici ore del giorno? Se uno cammina di giorno, non inciampa, perché vede la luce di questo mondo

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

ma se uno cammina di notte, inciampa, perché la luce non è in lui».

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Dopo aver detto queste cose, soggiunse: «Il nostro amico Lazzaro si è addormentato, ma io vado a svegliarlo».

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Allora i suoi discepoli dissero: «Signore, se dorme si riprenderà».

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Or Gesú aveva parlato della sua morte, essi invece pensavano che avesse parlato del riposo del sonno.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Allora Gesú disse loro apertamente: «Lazzaro è morto.

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Ed io mi rallegro per voi di non essere stato là, affinché crediate; ma andiamo da lui».

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Allora Tommaso, detto Didimo, disse ai condiscepoli: «Andiamo anche noi a morire con lui».

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Arrivato dunque Gesú, trovò che Lazzaro era già da quattro giorni nel sepolcro.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Or Betania distava da Gerusalemme circa quindici stadi.

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

E molti Giudei erano venuti da Marta e Maria per consolarle del loro fratello.

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Marta dunque, come udí che Gesú veniva, gli andò incontro; Maria invece stava seduta in casa.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Marta disse a Gesú: «Signore, se tu fossi stato qui, mio fratello non sarebbe morto,

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

ma anche adesso so che tutto quello che chiederai a Dio, Dio te lo darà».

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Gesú le disse: «Tuo fratello risusciterà».

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Marta gli disse: «Lo so che risusciterà nella risurrezione all'ultimo giorno».

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Gesú le disse: «Io sono la risurrezione e la vita; chiunque crede in me, anche se dovesse morire, vivrà.

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

E chiunque vive e crede in me, non morrà mai in eterno. Credi tu questo?».

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Ella gli disse: «Sí, Signore, io credo che tu sei il Cristo, il Figlio di Dio che doveva venire nel mondo».

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

E, detto questo, andò a chiamare di nascosto Maria, sua sorella, dicendo: «Il Maestro è qui e ti chiama».

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Appena udito ciò, ella si alzò in fretta e venne da lui.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Or Gesú non era ancora giunto nel villaggio, ma si trovava nel luogo dove Marta lo aveva incontrato.

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Perciò i Giudei che erano in casa con lei per consolarla, vedendo Maria alzarsi in fretta e uscire, la seguirono, dicendo: «Ella se ne va al sepolcro per piangere la».

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Appena Maria giunse al luogo in cui si trovava Gesú, e lo vide, si gettò ai suoi piedi, dicendogli: «Signore, se tu fossi stato qui, mio fratello non sarebbe morto».

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Gesú allora, come vide che lei e i Giudei che erano venuti con lei piangevano, fremé nello spirito e si turbò,

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

e disse: «Dove l'avete posto?». Essi gli dissero: «Signore, vieni e vedi».

35 І закапали сльози Ісусові...

Gesú pianse.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Dissero allora i Giudei: «Vedi come l'amava!».

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Ma alcuni di loro dissero: «Non poteva costui che aprí gli occhi al cieco, far sí che questi non morisse?».

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Perciò Gesú, fremendo di nuovo in se stesso, venne al sepolcro; or questo era una grotta davanti alla quale era stata posta una pietra.

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Gesú disse: «Togliete via la pietra!». Marta, la sorella del morto, gli disse: «Signore, egli puzza già, poiché è morto da quattro giorni».

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Gesú le disse: «Non ti ho detto che se credi, vedrai la gloria di Dio?».

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Essi dunque tolsero la pietra dal luogo dove giaceva il morto. Gesú allora alzati in alto gli occhi, disse: «Padre, ti ringrazio che mi hai esaudito.

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

lo sapevo bene che tu mi esaudisci sempre, ma ho detto ciò per la folla che sta attorno, affinché credano che tu mi hai mandato».

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

E, detto questo, gridò a gran voce: «Lazzaro, vieni fuori!».

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Allora il morto uscí, con le mani e i piedi legati con fasce e con la faccia avvolta in un asciugatoio. Gesú disse loro: «Scioglietelo e lasciatelo andare».

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Allora molti dei Giudei, che erano venuti da Maria e avevano visto tutto quello che Gesú aveva fatto, credettero in lui.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Ma alcuni di loro andarono dai farisei e riferirono loro quanto Gesú aveva fatto.

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Allora i capi dei sacerdoti e i farisei riunirono a il sinedrio e dicevano: «Che facciamo? Quest'uomo fa molti segni.

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Se lo lasciamo andare avanti cosí, tutti crederanno in lui, verranno i Romani e distruggeranno il nostro luogo e la nostra nazione».

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

Ma uno di loro, Caiafa, che era sommo sacerdote in quell'anno, disse loro: «Voi non capite nulla;

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

e non considerate che conviene per noi che un sol uomo muoia per il popolo e non perisca tutta la nazione».

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Or egli non disse questo da se stesso; ma, essendo sommo sacerdote in quell'anno, profetizzò che Gesú doveva morire per la nazione,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

e non solo per la nazione, ma anche per raccogliere in uno i figli di Dio dispersi.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Da quel giorno dunque deliberarono di farlo morire.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Perciò Gesú non si aggirava piú pubblicamente tra i Giudei, ma si ritirò nella regione vicina al deserto, in una città detta Efraim, e lí rimase con i suoi discepoli.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Or la Pasqua dei Giudei era vicina e molti di quella regione salirono a Gerusalemme prima della Pasqua per purificarsi.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Cercavano dunque Gesú e, stando nel tempio, dicevano fra di loro: «Che ve ne pare? Non verrà egli alla festa?».

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Or i capi dei sacerdoti e i farisei avevano dato ordine che, se qualcuno sapeva dove egli era, lo segnalasse affinché potessero prenderlo.