1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Был болен некто Лазарь из Вифании, из селения, Мария и Марфа, сестра ее.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Мария же, которой брат Лазарь был болен, была, которая помазала Господа миром и отерла ноги Его волосами своими.

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Сестры послали сказать Ему: Господи! вот, кого Ты любишь, болен.

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

Иисус, услышав, сказал: эта болезнь не к смерти, но к славе Божией, да прославится через нее Сын Божий.

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Иисус же любил Марфу и сестру ее и Лазаря.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Когда же услышал, что он болен, то пробыл два дня на том месте, где находился.

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

После этого сказал ученикам: пойдем опять в Иудею.

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Ученики сказали Ему: Равви! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идешь туда?

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Иисус отвечал: не двенадцать ли часов во дне? кто ходит днем, тот не спотыкается, потому что видит свет мира сего;

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

а кто ходит ночью, спотыкается, потому что нет света с ним.

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Сказав это, говорит им потом: Лазарь, друг наш, уснул; но Я иду разбудить его.

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Ученики Его сказали: Господи! если уснул, то выздоровеет.

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Иисус говорил о смерти его, а они думали, что Он говорит о сне обыкновенном.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Тогда Иисус сказал им прямо: Лазарь умер;

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

и радуюсь за вас, что Меня не было там, дабы вы уверовали; но пойдем к нему.

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Тогда Фома, иначе называемый Близнец, сказал ученикам: пойдем и мы умрем с ним.

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Иисус, придя, нашел, что он уже четыре дня в гробе.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Вифания же была близ Иерусалима, стадиях в пятнадцати;

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

и многие из Иудеев пришли к Марфе и Марии утешать их о брате их.

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Марфа, услышав, что идет Иисус, пошла навстречу Ему; Мария же сидела дома.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Тогда Марфа сказала Иисусу: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Но и теперь знаю, что чего Ты попросишь у Бога, даст Тебе Бог.

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Иисус говорит ей: воскреснет брат твой.

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Марфа сказала Ему: знаю, что воскреснет в воскресение, в последний день.

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Иисус сказал ей: Я есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, если и умрет, оживет.

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

И всякий, живущий и верующий в Меня, не умрет вовек. Веришь ли сему?

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Она говорит Ему: так, Господи! я верую, что Ты Христос, Сын Божий, грядущий в мир.

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

Сказав это, пошла и позвала тайно Марию, сестру свою, говоря: Учитель здесь и зовет тебя.

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Иисус еще не входил в селение, но был на том месте, где встретила Его Марфа.

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Иудеи, которые были с нею в доме и утешали ее, видя, что Мария поспешно встала и вышла, пошли за нею, полагая, что она пошла на гроб--плакать там.

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Мария же, придя туда, где был Иисус, и увидев Его, пала к ногам Его и сказала Ему: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Иисус, когда увидел ее плачущую и пришедших с нею Иудеев плачущих, Сам восскорбел духом и возмутился

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

и сказал: где вы положили его? Говорят Ему: Господи! пойди и посмотри.

35 І закапали сльози Ісусові...

Иисус прослезился.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Тогда Иудеи говорили: смотри, как Он любил его.

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

А некоторые из них сказали: не мог ли Сей, отверзший очи слепому, сделать, чтобы и этот не умер?

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Иисус же, опять скорбя внутренно, приходит ко гробу. То была пещера, и камень лежал на ней.

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Иисус говорит: отнимите камень. Сестра умершего, Марфа, говорит Ему: Господи! уже смердит; ибо четыре дня, как он во гробе.

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Иисус говорит ей: не сказал ли Я тебе, что, если будешь веровать, увидишь славу Божию?

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Итак отняли камень, где лежал умерший. Иисус же возвел очи к небу и сказал: Отче! благодарю Тебя, что Ты услышал Меня.

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Я и знал, что Ты всегда услышишь Меня; но сказал для народа, здесь стоящего, чтобы поверили, что Ты послал Меня.

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Сказав это, Он воззвал громким голосом: Лазарь! иди вон.

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

И вышел умерший, обвитый по рукам и ногам погребальными пеленами, и лице его обвязано было платком. Иисус говорит им: развяжите его, пусть идет.

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Тогда многие из Иудеев, пришедших к Марии и видевших, что сотворил Иисус, уверовали в Него.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

А некоторые из них пошли к фарисеям и сказали им, что сделал Иисус.

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Тогда первосвященники и фарисеи собрали совет и говорили: что нам делать? Этот Человек много чудес творит.

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Если оставим Его так, то все уверуют в Него, и придут Римляне и овладеют и местом нашим и народом.

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

Один же из них, некто Каиафа, будучи на тот год первосвященником, сказал им: вы ничего не знаете,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

и не подумаете, что лучше нам, чтобы один человек умер за людей, нежели чтобы весь народ погиб.

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Сие же он сказал не от себя, но, будучи на тот год первосвященником, предсказал, что Иисус умрет за народ,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

и не только за народ, но чтобы и рассеянных чад Божиих собрать воедино.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

С этого дня положили убить Его.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Посему Иисус уже не ходил явно между Иудеями, а пошел оттуда в страну близ пустыни, в город, называемый Ефраим, и там оставался с учениками Своими.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Приближалась Пасха Иудейская, и многие из всей страны пришли в Иерусалим перед Пасхою, чтобы очиститься.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Тогда искали Иисуса и, стоя в храме, говорили друг другу: как вы думаете? не придет ли Он на праздник?

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Первосвященники же и фарисеи дали приказание, что если кто узнает, где Он будет, то объявил бы, дабы взять Его.