1 Н аближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

Приближался праздник опресноков, называемый Пасхою,

2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

и искали первосвященники и книжники, как бы погубить Его, потому что боялись народа.

3 С атана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Вошел же сатана в Иуду, прозванного Искариотом, одного из числа двенадцати,

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

и он пошел, и говорил с первосвященниками и начальниками, как Его предать им.

5 Т і ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

Они обрадовались и согласились дать ему денег;

6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

и он обещал, и искал удобного времени, чтобы предать Его им не при народе.

7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

Настал же день опресноков, в который надлежало заколать пасхального,

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

и послал Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам есть пасху.

9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

Он сказал им: вот, при входе вашем в город, встретится с вами человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним в дом, в который войдет он,

11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

и скажите хозяину дома: Учитель говорит тебе: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?

12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

И он покажет вам горницу большую устланную; там приготовьте.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

Они пошли, и нашли, как сказал им, и приготовили пасху.

14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

И когда настал час, Он возлег, и двенадцать Апостолов с Ним,

15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

и сказал им: очень желал Я есть с вами сию пасху прежде Моего страдания,

16 Б о кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

ибо сказываю вам, что уже не буду есть ее, пока она не совершится в Царствии Божием.

17 У зявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

И, взяв чашу и благодарив, сказал: приимите ее и разделите между собою,

18 К ажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

ибо сказываю вам, что не буду пить от плода виноградного, доколе не придет Царствие Божие.

19 У зявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

И, взяв хлеб и благодарив, преломил и подал им, говоря: сие есть тело Мое, которое за вас предается; сие творите в Мое воспоминание.

20 П о вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Также и чашу после вечери, говоря: сия чаша Новый Завет в Моей крови, которая за вас проливается.

21 Т а однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

И вот, рука предающего Меня со Мною за столом;

22 Б о Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

впрочем, Сын Человеческий идет по предназначению, но горе тому человеку, которым Он предается.

23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим.

25 В ін же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются,

26 А ле не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий--как служащий.

27 Б о хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Ибо кто больше: возлежащий, или служащий? не возлежащий ли? А Я посреди вас, как служащий.

28 В и ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Но вы пребыли со Мною в напастях Моих,

29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

и Я завещаваю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

30 щ об ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

да ядите и пиете за трапезою Моею в Царстве Моем, и сядете на престолах судить двенадцать колен Израилевых.

31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу,

32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.

33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Он отвечал Ему: Господи! с Тобою я готов и в темницу и на смерть идти.

34 В ін же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

Но Он сказал: говорю тебе, Петр, не пропоет петух сегодня, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.

35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

И сказал им: когда Я посылал вас без мешка и без сумы и без обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они отвечали: ни в чем.

36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Тогда Он сказал им: но теперь, кто имеет мешок, тот возьми его, также и суму; а у кого нет, продай одежду свою и купи меч;

37 Г оворю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

ибо сказываю вам, что должно исполниться на Мне и сему написанному: и к злодеям причтен. Ибо то, что о Мне, приходит к концу.

38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

Они сказали: Господи! вот, здесь два меча. Он сказал им: довольно.

39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

И, выйдя, пошел по обыкновению на гору Елеонскую, за Ним последовали и ученики Его.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

Придя же на место, сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

И Сам отошел от них на вержение камня, и, преклонив колени, молился,

42 б лагаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

говоря: Отче! о, если бы Ты благоволил пронести чашу сию мимо Меня! впрочем не Моя воля, но Твоя да будет.

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

Явился же Ему Ангел с небес и укреплял Его.

44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

И, находясь в борении, прилежнее молился, и был пот Его, как капли крови, падающие на землю.

45 І , підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

Встав от молитвы, Он пришел к ученикам, и нашел их спящими от печали

46 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

и сказал им: что вы спите? встаньте и молитесь, чтобы не впасть в искушение.

47 І , коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Когда Он еще говорил это, появился народ, а впереди его шел один из двенадцати, называемый Иуда, и он подошел к Иисусу, чтобы поцеловать Его. Ибо он такой им дал знак: Кого я поцелую, Тот и есть.

48 І сус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Иисус же сказал ему: Иуда! целованием ли предаешь Сына Человеческого?

49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

Бывшие же с Ним, видя, к чему идет дело, сказали Ему: Господи! не ударить ли нам мечом?

50 І , один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

И один из них ударил раба первосвященникова, и отсек ему правое ухо.

51 Т а Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

Тогда Иисус сказал: оставьте, довольно. И, коснувшись уха его, исцелил его.

52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Первосвященникам же и начальникам храма и старейшинам, собравшимся против Него, сказал Иисус: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня?

53 Я к щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не поднимали на Меня рук, но теперь ваше время и власть тьмы.

54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

Взяв Его, повели и привели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.

55 Я к розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

Когда они развели огонь среди двора и сели вместе, сел и Петр между ними.

56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

Одна служанка, увидев его сидящего у огня и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

57 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Но он отрекся от Него, сказав женщине: я не знаю Его.

58 Н езабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

Вскоре потом другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал этому человеку: нет!

59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

Прошло с час времени, еще некто настоятельно говорил: точно и этот был с Ним, ибо он Галилеянин.

60 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

Но Петр сказал тому человеку: не знаю, что ты говоришь. И тотчас, когда еще говорил он, запел петух.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

Тогда Господь, обратившись, взглянул на Петра, и Петр вспомнил слово Господа, как Он сказал ему: прежде нежели пропоет петух, отречешься от Меня трижды.

62 І , вийшовши звідти, він гірко заплакав!

И, выйдя вон, горько заплакал.

63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

Люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

64 І , закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

и, закрыв Его, ударяли Его по лицу и спрашивали Его: прореки, кто ударил Тебя?

65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

И много иных хулений произносили против Него.

66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

И как настал день, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники, и ввели Его в свой синедрион

67 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

и сказали: Ты ли Христос? скажи нам. Он сказал им: если скажу вам, вы не поверите;

68 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

если же и спрошу вас, не будете отвечать Мне и не отпустите;

69 Н езабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

отныне Сын Человеческий воссядет одесную силы Божией.

70 Т оді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

И сказали все: итак, Ты Сын Божий? Он отвечал им: вы говорите, что Я.

71 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Они же сказали: какое еще нужно нам свидетельство? ибо мы сами слышали из уст Его.