1 Л юдина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Человек, рожденный женою, краткодневен и пресыщен печалями:

2 в она виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

как цветок, он выходит и опадает; убегает, как тень, и не останавливается.

3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

И на него-то Ты отверзаешь очи Твои, и меня ведешь на суд с Тобою?

4 Х то чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Кто родится чистым от нечистого? Ни один.

5 Я кщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Если дни ему определены, и число месяцев его у Тебя, если Ты положил ему предел, которого он не перейдет,

6 в ідвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

то уклонись от него: пусть он отдохнет, доколе не окончит, как наемник, дня своего.

7 Б о дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Для дерева есть надежда, что оно, если и будет срублено, снова оживет, и отрасли от него не перестанут:

8 я кщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

если и устарел в земле корень его, и пень его замер в пыли,

9 т о від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

но, лишь почуяло воду, оно дает отпрыски и пускает ветви, как бы вновь посаженное.

10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

А человек умирает и распадается; отошел, и где он?

11 Я к вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает:

12 т ак і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

так человек ляжет и не станет; до скончания неба он не пробудится и не воспрянет от сна своего.

13 О , якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

О, если бы Ты в преисподней сокрыл меня и укрывал меня, пока пройдет гнев Твой, положил мне срок и потом вспомнил обо мне!

14 Я к помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Когда умрет человек, то будет ли он опять жить? Во все дни определенного мне времени я ожидал бы, пока придет мне смена.

15 К ликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Воззвал бы Ты, и я дал бы Тебе ответ, и Ты явил бы благоволение творению рук Твоих;

16 б о кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

ибо тогда Ты исчислял бы шаги мои и не подстерегал бы греха моего;

17 п ровина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

в свитке было бы запечатано беззаконие мое, и Ты закрыл бы вину мою.

18 А ле гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Но гора падая разрушается, и скала сходит с места своего;

19 к аміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

вода стирает камни; разлив ее смывает земную пыль: так и надежду человека Ты уничтожаешь.

20 Т и силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лице и отсылаешь его.

21 Ч и сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

В чести ли дети его--он не знает, унижены ли--он не замечает;

22 Б оліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

но плоть его на нем болит, и душа его в нем страдает.