1 С ину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Сын мой! храни слова мои и заповеди мои сокрой у себя.

2 б ережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Храни заповеди мои и живи, и учение мое, как зрачок глаз твоих.

3 п рив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Навяжи их на персты твои, напиши их на скрижали сердца твоего.

4 Н а мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Скажи мудрости: 'Ты сестра моя!' и разум назови родным твоим,

5 щ об тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

чтобы они охраняли тебя от жены другого, от чужой, которая умягчает слова свои.

6 Б о я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Вот, однажды смотрел я в окно дома моего, сквозь решетку мою,

7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

и увидел среди неопытных, заметил между молодыми людьми неразумного юношу,

8 п роходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

переходившего площадь близ угла ее и шедшего по дороге к дому ее,

9 к оли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

в сумерки в вечер дня, в ночной темноте и во мраке.

10 А ж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

И вот--навстречу к нему женщина, в наряде блудницы, с коварным сердцем,

11 г аласлива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

шумливая и необузданная; ноги ее не живут в доме ее:

12 р аз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

то на улице, то на площадях, и у каждого угла строит она ковы.

13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Она схватила его, целовала его, и с бесстыдным лицом говорила ему:

14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

'мирная жертва у меня: сегодня я совершила обеты мои;

15 Т ому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

поэтому и вышла навстречу тебе, чтобы отыскать тебя, и--нашла тебя;

16 К илимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

коврами я убрала постель мою, разноцветными тканями Египетскими;

17 п остелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

спальню мою надушила смирною, алоем и корицею;

18 Х оди ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

зайди, будем упиваться нежностями до утра, насладимся любовью,

19 Б о вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

потому что мужа нет дома: он отправился в дальнюю дорогу;

20 в узлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

кошелек серебра взял с собою; придет домой ко дню полнолуния'.

21 П рихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Множеством ласковых слов она увлекла его, мягкостью уст своих овладела им.

22 в ін раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Тотчас он пошел за нею, как вол идет на убой, и как олень--на выстрел,

23 я к той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

доколе стрела не пронзит печени его; как птичка кидается в силки, и не знает, что они--на погибель ее.

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Итак, дети, слушайте меня и внимайте словам уст моих.

25 Х ай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Да не уклоняется сердце твое на пути ее, не блуждай по стезям ее,

26 б о вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

потому что многих повергла она ранеными, и много сильных убиты ею:

27 Ї ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

дом ее--пути в преисподнюю, нисходящие во внутренние жилища смерти.