1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

В Антиохии, в тамошней церкви были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл.

2 Я к служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

Когда они служили Господу и постились, Дух Святый сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.

3 Т оді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.

4 В они ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр;

5 Я к були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

и, быв в Саламине, проповедывали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения.

6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса,

7 В ін був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.

8 А ле їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

А Елима волхв (ибо то значит имя его) противился им, стараясь отвратить проконсула от веры.

9 А ле Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святаго и устремив на него взор,

10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого.

12 Т оді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.

13 І , як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нем прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели.

15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

После чтения закона и пророков, начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.

16 Т оді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте.

17 Б ог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

Бог народа сего избрал отцов наших и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесенною вывел их из нее,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

и около сорока лет времени питал их в пустыне.

19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их.

20 м айже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

И после сего, около четырехсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. лет сорок.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

Отринув его, поставил им царем Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: нашел Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои.

23 З а обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса.

24 я к Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

Перед самым явлением Его Иоанн проповедывал крещение покаяния всему народу Израильскому.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

При окончании же поприща своего, Иоанн говорил: за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идет за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах.

26 М ужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

Мужи братия, дети рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего.

27 Б о мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу,

28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

и, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его.

29 К оли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

Когда же исполнили всё написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его во гроб.

30 А ле Бог воскресив Його з мертвих!

Но Бог воскресил Его из мертвых.

31 В ін з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

Он в продолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом.

32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса,

33 щ о її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

как и во втором псалме написано: Ты Сын Мой: Я ныне родил Тебя.

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

А что воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, сказал так: Я дам вам милости, Давиду, верно.

35 Т ому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Посему и в другом говорит: не дашь Святому Твоему увидеть тление.

36 Б о Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

Давид, в свое время послужив изволению Божию, почил и приложился к отцам своим, и увидел тление;

37 А ле Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления.

38 О тже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов;

39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

и во всем, в чем вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий.

40 О тож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков:

41 Д ивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю дело во дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам.

42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители, обращенные из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.

45 Я к юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел.

46 Т оді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.

47 Б о так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

Ибо так заповедал нам Господь: Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли.

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни.

49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

И слово Господне распространялось по всей стране.

50 Ю деї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

Но Иудеи, подстрекнув набожных и почетных женщин и первых в городе, воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.

51 В они ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию.

52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

А ученики исполнялись радости и Духа Святаго.