1 О тож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

Итак, спрашиваю: неужели Бог отверг народ Свой? Никак. Ибо и я Израильтянин, от семени Авраамова, из колена Вениаминова.

2 Н е відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

Не отверг Бог народа Своего, который Он наперед знал. Или не знаете, что говорит Писание в Илии? как он жалуется Богу на Израиля, говоря:

3 Г осподи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

Господи! пророков Твоих убили, жертвенники Твои разрушили; остался я один, и моей души ищут.

4 Т а що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

Что же говорит ему Божеский ответ? Я соблюл Себе семь тысяч человек, которые не преклонили колени перед Ваалом.

5 Т акож і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

Так и в нынешнее время, по избранию благодати, сохранился остаток.

6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

Но если по благодати, то не по делам; иначе благодать не была бы уже благодатью. А если по делам, то это уже не благодать; иначе дело не есть уже дело.

7 Щ о ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

Что же? Израиль, чего искал, того не получил; избранные же получили, а прочие ожесточились,

8 я к написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

как написано: Бог дал им дух усыпления, глаза, которыми не видят, и уши, которыми не слышат, даже до сего дня.

9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

И Давид говорит: да будет трапеза их сетью, тенетами и петлею в возмездие им;

10 н ехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

да помрачатся глаза их, чтобы не видеть, и хребет их да будет согбен навсегда.

11 Т ож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

Итак спрашиваю: неужели они преткнулись, чтобы пасть? Никак. Но от их падения спасение язычникам, чтобы возбудить в них ревность.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

Если же падение их--богатство миру, и оскудение их--богатство язычникам, то тем более полнота их.

13 К ажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

Вам говорю, язычникам. Как Апостол язычников, я прославляю служение мое.

14 м оже як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

Не возбужу ли ревность в моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?

15 К оли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

Ибо если отвержение их--примирение мира, то что принятие, как не жизнь из мертвых?

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

Если начаток свят, то и целое; и если корень свят, то и ветви.

17 К оли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

Если же некоторые из ветвей отломились, а ты, дикая маслина, привился на место их и стал общником корня и сока маслины,

18 т о не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

то не превозносись перед ветвями. Если же превозносишься, не ты корень держишь, но корень тебя.

19 О тже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Скажешь: 'ветви отломились, чтобы мне привиться'.

20 Д обре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Хорошо. Они отломились неверием, а ты держишься верою: не гордись, но бойся.

21 Б о коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

Ибо если Бог не пощадил природных ветвей, то смотри, пощадит ли и тебя.

22 О тже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Итак видишь благость и строгость Божию: строгость к отпадшим, а благость к тебе, если пребудешь в благости; иначе и ты будешь отсечен.

23 Т а й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

Но и те, если не пребудут в неверии, привьются, потому что Бог силен опять привить их.

24 Б о коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

Ибо если ты отсечен от дикой по природе маслины и не по природе привился к хорошей маслине, то тем более сии природные привьются к своей маслине.

25 Б о не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

Ибо не хочу оставить вас, братия, в неведении о тайне сей, --чтобы вы не мечтали о себе, --что ожесточение произошло в Израиле отчасти,, пока войдет полное язычников;

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

и так весь Израиль спасется, как написано: придет от Сиона Избавитель, и отвратит нечестие от Иакова.

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

И сей завет им от Меня, когда сниму с них грехи их.

28 Т ож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

В отношении к благовестию, они враги ради вас; а в отношении к избранию, возлюбленные ради отцов.

29 Б о дари й покликання Божі невідмінні.

Ибо дары и призвание Божие непреложны.

30 Б о як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

Как и вы некогда были непослушны Богу, а ныне помилованы, по непослушанию их,

31 т ак і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

так и они теперь непослушны для помилования вас, чтобы и сами они были помилованы.

32 Б о замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

Ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его!

34 Б о хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?

35 А бо хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

Или кто дал Ему наперед, чтобы Он должен был воздать?

36 Б о все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

Ибо все из Него, Им и к Нему. Ему слава во веки, аминь.