1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.

Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом.

2 Б о нею засвідчені старші були.

В ней свидетельствованы древние.

3 В ірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

Верою познаём, что веки устроены словом Божиим, так что из невидимого произошло видимое.

4 В ірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.

Верою Авель принес Богу жертву лучшую, нежели Каин; ею получил свидетельство, что он праведен, как засвидетельствовал Бог о дарах его; ею он и по смерти говорит еще.

5 В ірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.

Верою Енох переселен был так, что не видел смерти; и не стало его, потому что Бог переселил его. Ибо прежде переселения своего получил он свидетельство, что угодил Богу.

6 Д огодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

А без веры угодить Богу невозможно; ибо надобно, чтобы приходящий к Богу веровал, что Он есть, и ищущим Его воздает.

7 В ірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.

Верою Ной, получив откровение о том, что еще не было видимо, благоговея приготовил ковчег для спасения дома своего; ею осудил он (весь) мир, и сделался наследником праведности по вере.

8 В ірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

Верою Авраам повиновался призванию идти в страну, которую имел получить в наследие, и пошел, не зная, куда идет.

9 В ірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,

Верою обитал он на земле обетованной, как на чужой, и жил в шатрах с Исааком и Иаковом, сонаследниками того же обетования;

10 б о чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.

ибо он ожидал города, имеющего основание, которого художник и строитель Бог.

11 В ірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.

Верою и сама Сарра (будучи неплодна) получила силу к принятию семени, и не по времени возраста родила, ибо знала, что верен Обещавший.

12 Т ому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.

И потому от одного, и притом омертвелого, родилось так много, как звезд на небе и как бесчислен песок на берегу морском.

13 У сі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.

Все сии умерли в вере, не получив обетований, а только издали видели оные, и радовались, и говорили о себе, что они странники и пришельцы на земле;

14 Б о ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.

ибо те, которые так говорят, показывают, что они ищут отечества.

15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.

И если бы они в мыслях имели то, из которого вышли, то имели бы время возвратиться;

16 Т а бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

но они стремились к лучшему, то есть к небесному; посему и Бог не стыдится их, называя Себя их Богом: ибо Он приготовил им город.

17 В ірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,

Верою Авраам, будучи искушаем, принес в жертву Исаака и, имея обетование, принес единородного,

18 щ о йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.

о котором было сказано: в Исааке наречется тебе семя.

19 Б о він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.

Ибо он думал, что Бог силен и из мертвых воскресить, почему и получил его в предзнаменование.

20 В ірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.

Верою в будущее Исаак благословил Иакова и Исава.

21 В ірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.

Верою Иаков, умирая, благословил каждого сына Иосифова и поклонился на верх жезла своего.

22 В ірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.

Верою Иосиф, при кончине, напоминал об исходе сынов Израилевых и завещал о костях своих.

23 В ірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.

Верою Моисей по рождении три месяца скрываем был родителями своими, ибо видели они, что дитя прекрасно, и не устрашились царского повеления.

24 В ірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.

Верою Моисей, придя в возраст, отказался называться сыном дочери фараоновой,

25 В ін хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.

и лучше захотел страдать с народом Божиим, нежели иметь временное греховное наслаждение,

26 В ін наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

и поношение Христово почел большим для себя богатством, нежели Египетские сокровища; ибо он взирал на воздаяние.

27 В ірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.

Верою оставил он Египет, не убоявшись гнева царского, ибо он, как бы видя Невидимого, был тверд.

28 В ірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.

Верою совершил он Пасху и пролитие крови, дабы истребитель первенцев не коснулся их.

29 В ірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.

Верою перешли они Чермное море, как по суше, --на что покусившись, Египтяне потонули.

30 В ірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.

Верою пали стены Иерихонские, по семидневном обхождении.

31 В ірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.

Верою Раав блудница, с миром приняв соглядатаев (и проводив их другим путем), не погибла с неверными.

32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,

И что еще скажу? Недостанет мне времени, чтобы повествовать о Гедеоне, о Вараке, о Самсоне и Иеффае, о Давиде, Самуиле и (других) пророках,

33 щ о вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,

которые верою побеждали царства, творили правду, получали обетования, заграждали уста львов,

34 с илу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;

угашали силу огня, избегали острия меча, укреплялись от немощи, были крепки на войне, прогоняли полки чужих;

35 ж інки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;

жены получали умерших своих воскресшими; иные же замучены были, не приняв освобождения, дабы получить лучшее воскресение;

36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.

другие испытали поругания и побои, а также узы и темницу,

37 К амінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.

были побиваемы камнями, перепиливаемы, подвергаемы пытке, умирали от меча, скитались в милотях и козьих кожах, терпя недостатки, скорби, озлобления;

38 Т і, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.

те, которых весь мир не был достоин, скитались по пустыням и горам, по пещерам и ущельям земли.

39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,

И все сии, свидетельствованные в вере, не получили обещанного,

40 б о Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

потому что Бог предусмотрел о нас нечто лучшее, дабы они не без нас достигли совершенства.