1 Д авидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

(143-1) ^^Давида.^^ Благословен Господь, твердыня моя, научающий руки мои битве и персты мои брани,

2 В ін моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

(143-2) милость моя и ограждение мое, прибежище мое и Избавитель мой, щит мой, --и я на Него уповаю; Он подчиняет мне народ мой.

3 Г осподи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

(143-3) Господи! что есть человек, что Ты знаешь о нем, и сын человеческий, что обращаешь на него внимание?

4 Л юдина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

(143-4) Человек подобен дуновению; дни его--как уклоняющаяся тень.

5 Г осподи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

(143-5) Господи! Приклони небеса Твои и сойди; коснись гор, и воздымятся;

6 З аблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

(143-6) блесни молниею и рассей их; пусти стрелы Твои и расстрой их;

7 П ошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

(143-7) простри с высоты руку Твою, избавь меня и спаси меня от вод многих, от руки сынов иноплеменных,

8 щ о їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

(143-8) которых уста говорят суетное и которых десница--десница лжи.

9 Б оже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

(143-9) Боже! новую песнь воспою Тебе, на десятиструнной псалтири воспою Тебе,

10 щ о Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

(143-10) дарующему спасение царям и избавляющему Давида, раба Твоего, от лютого меча.

11 П орятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

(143-11) Избавь меня и спаси меня от руки сынов иноплеменных, которых уста говорят суетное и которых десница--десница лжи.

12 щ об були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

(143-12) Да будут сыновья наши, как разросшиеся растения в их молодости; дочери наши--как искусно изваянные столпы в чертогах.

13 П овні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

(143-13) Да будут житницы наши полны, обильны всяким хлебом; да плодятся овцы наши тысячами и тьмами на пажитях наших;

14 С иті наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

(143-14) волы наши тучны; да не будет ни расхищения, ни пропажи, ни воплей на улицах наших.

15 Б лаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

(143-15) Блажен народ, у которого это есть. Блажен народ, у которого Господь есть Бог.