1 Д авидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Bendito sea el SEÑOR, mi roca, que enseña mis manos a la batalla, y mis dedos a la guerra.

2 В ін моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Misericordia mía y mi castillo, altura mía y mi libertador, escudo mío, en quien he confiado; el que allana mi pueblo delante de mí.

3 Г осподи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Oh SEÑOR, ¿qué es el hombre, que lo conoces? ¿O el hijo del hombre, para que lo estimes?

4 Л юдина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

El hombre es semejante a la vanidad; sus días son como la sombra que pasa.

5 Г осподи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Oh SEÑOR, abaja tus cielos y desciende; toca los montes, y humeen.

6 З аблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Despide relámpagos, y disípalos, envía tus saetas, y contúrbalos.

7 П ошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Envía tu mano desde lo alto; redímeme, y sácame de las muchas aguas, de la mano de los hijos extraños;

8 щ о їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

cuya boca habla vanidad, y su diestra es diestra de mentira.

9 Б оже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

¶ Oh Dios, a ti cantaré canción nueva; con salterio, con decacordio cantaré a ti.

10 щ о Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Tú, el que da salvación a los reyes, el que redime a David su siervo de maligna espada.

11 П орятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Redímeme, y sálvame de mano de los hijos extraños, cuya boca habla vanidad, y su diestra es diestra de mentira.

12 щ об були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Que nuestros hijos sean como plantas crecidas en su juventud; nuestras hijas como las esquinas labradas a manera de las de un palacio;

13 П овні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

nuestros graneros llenos, provistos de toda suerte de grano; nuestros ganados, que paran a millares y diez millares en nuestras plazas;

14 С иті наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

que nuestros bueyes estén fuertes para el trabajo; que no tengamos asalto, ni que hacer salida, ni queja en nuestras plazas.

15 Б лаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Bienaventurado el pueblo que tiene esto; bienaventurado el pueblo cuyo Dios es el SEÑOR.