1 Д ля дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

Yo dije: Miraré por mis caminos, para no pecar con mi lengua; guardaré mi boca con freno, entre tanto que el impío fuere contra mí.

2 ( 39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

Enmudecí en silencio, me callé aun de lo bueno; y se alborotó mi dolor.

3 ( 39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

Se enardeció mi corazón dentro de mí; en mi meditación se encendió fuego; y hablé con mi lengua:

4 ( 39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

Hazme saber, SEÑOR, mi fin, y cuánta sea la medida de mis días; sepa yo cuánto tengo de ser del mundo.

5 ( 39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

He aquí como a palmos diste a mis días, y mi edad es como nada delante de ti; ciertamente es completa vanidad todo hombre que vive. (Selah.)

6 ( 39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

Ciertamente en tinieblas anda el hombre; ciertamente en vano se inquieta; amontona, y no sabe quién lo cogerá.

7 ( 39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

¶ Y ahora, Señor, ¿qué esperaré? Mi esperanza en ti está.

8 ( 39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

Líbrame de todas mis rebeliones; no me pongas por escarnio del loco.

9 ( 39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

Enmudecí, no abrí mi boca; porque tú lo hiciste.

10 ( 39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

Quita de sobre mí tu plaga; de la guerra de tu mano soy consumido.

11 ( 39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

Con castigos sobre la iniquidad corriges al hombre, y haces consumirse como de polilla su grandeza; ciertamente vanidad es todo hombre. (Selah.)

12 ( 39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

Oye mi oración, oh SEÑOR, y escucha mi clamor; no calles ante mis lágrimas; porque peregrino soy contigo, y advenedizo, como todos mis padres.

13 ( 39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Déjame estar delante de ti, y tomaré fuerzas, antes que vaya y perezca.