1 Д ля дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

(По слав. 38.) За първия певец Едутун. Давидов псалом. Казах: Ще внимавам в пътищата си, за да не съгреша с езика си. Ще имам юзда на устата си, докато е пред мене нечестивият.

2 ( 39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

Станах ням и мълчалив, въздържах се да говоря и нямах спокойствие; и скръбта ми се раздвижваше.

3 ( 39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

Сгорещи се сърцето ми дълбоко в мене; докато размишлявах, пламна огън. Тогава проговорих с езика си, като казах:

4 ( 39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

Научи ме, Господи, за кончината ми и за броя на дните ми - какъв е. Дай ми да зная колко съм кратковременен.

5 ( 39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

Ето, направил си дните като педя. И възрастта ми е като нищо пред Тебе;

6 ( 39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

наистина всеки човек, колкото здраво и да стои, е само лъх. (Села.) Наистина всеки човек ходи като сянка; наистина всяка нищожност го смущава; трупа съкровища, но не знае кой ще ги прибере.

7 ( 39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

И сега, Господи, какво чакам? Надеждата ми е в Теб.

8 ( 39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

Избави ме от всичките ми беззакония; недей ме прави за укор на безумния.

9 ( 39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

Онемях, не си отворих устата, понеже Ти стори това.

10 ( 39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

Отдалечи от мен удара Си; от поражението на ръката Ти изчезвам.

11 ( 39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

Когато с изобличения наказваш човека за беззаконието му, Ти разваляш като молец красотата му. Наистина всеки човек е само лъх. (Села.)

12 ( 39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

Послушай, Господи, молитвата ми и дай ухо на вика ми; не премълчавай при сълзите ми, защото съм странник пред Теб и пришълец, както всичките мои бащи.

13 ( 39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Остави ме да отдъхна, за да се съвзема, преди да си отида и да ме няма вече.