1 А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

А на сутринта всички главни свещеници и народни старейшини се съвещаваха против Исус, за да Го предадат на смърт.

2 І , зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

И като Го вързаха, заведоха Го и Го предадоха на управителя Пилат.

3 Т оді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

Тогава Юда, който Го беше предал, като видя, че Исус бе осъден, разкая се и върна тридесетте сребърника на главните свещеници и старейшините, и каза:

4 т а й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...

Съгреших, че предадох невинна кръв. А те казаха: Нас какво ни засяга това? Ти му мисли.

5 І , кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

И като хвърли сребърниците в храма, излезе и отиде, и се обеси.

6 А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

А главните свещеници взеха сребърниците и казаха: Не е позволено да ги слагаме в храмовата каса, понеже са цена на кръв.

7 А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

И като се съветваха, купиха с тях Нивата на грънчаря за погребване на чужденци.

8 ч ому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

Затова онази нива се нарича и днес Кръвна нива.

9 Т оді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

Тогава се изпълни изреченото чрез пророк Йеремия, който казва: "И взеха тридесетте сребърника, цената, определена за Него от израелтяните,

10 і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

и ги дадоха за Нивата на грънчаря, както ми заповяда Господ."

11 І сус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

А Исус застана пред управителя; и управителят Го попита: Ти Юдейският Цар ли си? А Исус му отвърна: Ти казваш.

12 К оли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

И когато Го обвиняваха главните свещеници и старейшините, нищо не отговаряше.

13 Т оді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

Тогава Пилат Му каза: Не чуваш ли за колко неща свидетелстват против Тебе?

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

Но Той не му отговори нито на едно обвинение, така че управителят много се чудеше.

15 М ав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.

А на всеки празник управителят имаше обичай да пуска на народа един от затворниците, когото биха поискали.

16 Б ув тоді в'язень відомий, що звався Варавва.

А тогава имаха един прословут затворник на име Варава.

17 І , як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

И така, като бяха събрани, Пилат им каза: Кого искате да ви пусна - Варава ли или Исус, наречен Христос?

18 Б о він знав, що Його через заздрощі видали.

Понеже знаеше, че от завист Го предаваха.

19 К оли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...

При това, като седеше на съдийския престол, жена му изпрати до него да кажат: Не прави нищо на Този праведник; защото днес много пострадах насън поради Него.

20 А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

А главните свещеници и старейшините убедиха народа да изпроси Варава, а Исус да предаде на смърт.

21 Н амісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

Управителят ги попита: Кого от двамата искате да ви пусна? А те казаха: Варава.

22 П илат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...

Пилат им каза: Тогава какво да правя с Исус, наречен Христос? Те всички извикаха: Нека бъде разпънат!

23 А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!

А той каза: Че какво зло е сторил? А те още по-силно закрещяха: Разпъни Го!

24 І , як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...

И така Пилат, като видя, че никак не помага, а, напротив, че се повдига размирие, взе вода, уми си ръцете пред множеството и каза: Аз съм невинен за кръвта на Този праведник; вие му мислете.

25 А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

А целият народ отговори: Кръвта Му да бъде върху нас и върху децата ни.

26 Т оді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

Тогава им пусна Варава; а Исус бичува и Го предаде на разпятие. Издевателството на войниците

27 Т оді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

Тогава войниците на управителя заведоха Исус в преторията и събраха около Него цялата рота.

28 І , роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

И като Го съблякоха, облякоха Го в червена мантия.

29 І , сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

Сплетоха венец от тръни и го наложиха на главата Му, и сложиха тръстикова пръчка в дясната Му ръка; и като коленичеха пред Него, подиграваха Му се, като казваха: Здравей, Царю Юдейски!

30 І , плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

И Го заплюваха, взеха тръстиковата пръчка и Го удряха по главата.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

И след като се подиграха с Него, съблякоха Му мантията и Го облякоха с Неговите дрехи, и Го заведоха да Го разпънат. Разпъването и кръстната смърт на Исус Христос

32 А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

А на излизане намериха един киринеец, на име Симон; него заставиха да носи кръста Му.

33 І , прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

И като стигнаха до едно място, наречено Голгота, което значи Лобно място,

34 д али Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

дадоха Му да пие вино, размесено с жлъчка; но Той, като вкуси, не прие да пие.

35 А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

И когато Го разпънаха, разделиха си дрехите Му, като хвърлиха жребий.

36 І , посідавши, стерегли Його там.

И седяха там да Го пазят.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

И поставиха над главата Му надпис с обвинението Му, който гласеше: Този е Исус, Юдейският Цар.

38 Т оді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

Заедно с Него бяха разпънати двама разбойници, един отдясно и един отляво.

39 А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

А минаващите оттам Му се подиграваха, като клатеха глави и казваха:

40 і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

Ти, Който разрушаваш храма и за три дни пак го съграждаш, спаси Себе Си. Ако си Божий Син, слез от кръста.

41 Т ак само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

Също и главните свещеници с книжниците и старейшините Го подиграваха, като казваха:

42 В ін інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

Други е избавил, а пък Себе Си не може да избави! Той е Израелевият Цар! Нека слезе сега от кръста и ще повярваме в Него.

43 П окладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

Упова на Бога; нека Го избави сега, ако Му е угоден; понеже каза: Божий Син съм.

44 Т акож насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

По същия начин Го ругаеха и разпънатите с Него разбойници.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

А от шестия час до деветия час тъмнина покриваше цялата земя.

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

А около деветия час Исус извика със силен глас: Ели, Ели, лама савахтани?, т. е.: Боже Мой, Боже Мой, защо си Ме оставил?

47 Д ехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

Някои от стоящите там, като чуха, казаха: Той вика Илия.

48 А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

И веднага един от тях се завтече, взе гъба, натопи я в оцет и като я надяна на тръстикова пръчка, даде Му да пие.

49 І нші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

А другите казаха: Остави! Да видим дали ще дойде Илия да Го избави.

50 А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

А Исус, като извика пак със силен глас, издъхна.

51 І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

И, ето, завесата на храма се раздра на две отгоре додолу, земята се разтресе, скалите се разпукаха,

52 і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

гробовете се разтвориха и много тела на починали светии бяха възкресени,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.

които, като излязоха от гробовете след Неговото възкресение, влязоха в святия град и се явиха на мнозина.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

А стотникът и онези, които заедно с него пазеха Исус, като видяха земетресението и всичко, което стана, много се уплашиха и казаха: Наистина този беше Син на Бога.

55 Б уло там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

Там бяха още и гледаха отдалеч много жени, които бяха следвали Исус от Галилея и Му служеха;

56 М іж ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

сред тях бяха Мария Магдалена и Мария, майка на Яков и на Йосия, и майката на Зеведеевите синове.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

И когато се свечери, дойде един богаташ от Ариматея на име Йосиф, който също се беше учил при Исус.

58 В ін прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

Той дойде при Пилат и поиска тялото на Исус. Тогава Пилат заповяда да му се даде.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

Йосиф, като взе тялото, обви го с чиста плащеница

60 і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

и го положи в своя нов гроб, който беше изсякъл в скалата; и като привали голям камък на гробната врата, си отиде.

61 Б ула ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

А там бяха Мария Магдалена и другата Мария, които седяха срещу гроба.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

И на следващия ден, който беше след деня на Приготовлението за празника, главните свещеници и фарисеите се събраха при Пилат и казаха:

63 і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

Господарю, спомнихме си, че Онзи измамник приживе каза: След три дни ще възкръсна.

64 З вели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...

Затова заповядай гробът да се пази здраво до третия ден, да не би учениците Му да дойдат и да Го откраднат, и да кажат на народа: Възкръсна от мъртвите. Така последната измама ще бъде по-лоша от първата.

65 В ідказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

Пилат им каза: Вземете стража; идете, пазете Го, както знаете.

66 І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

А те отидоха и завардиха гроба, и заедно със стражата запечатаха камъка.